|
Лукашенко Віктор Олександрович
Лукашенко Віктор Олександрович (біл. Ві́ктар Алякса́ндаравіч Лукашэ́нка; нар. 28 лютого 1975, Могильов, Білоруська РСР) — помічник Президента Республіки Білорусь з національної безпеки, член Ради Безпеки Білорусі. Син президента Білорусі Олександра Лукашенка, з березня 2021 — генерал-майор запасу[1]. БіографіяНародився в родині Олександра Григоровича Лукашенка і Галини Родіонівни Лукашенко. Служив у спецпідрозділі (ОСМ) прикордонних військ у Мінську в званні капітана. Був удостоєний медалі «За відзнаку в охороні державного кордону». У 1999 році закінчив факультет міжнародних відносин Білоруського державного університету. З березня 2001 року був співробітником Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь на посаді третього секретаря, радника у відділі Західної Європи. З квітня 2003 року працював начальником відділу зовнішньоекономічних зв'язків УП «НДІ засобів автоматизації» (головне підприємство державного науково-виробничого об'єднання «Агат»). З 2005 року — помічник президента Республіки Білорусь з питань національної безпеки. З 5 січня 2007 року член Ради Безпеки Республіки Білорусь[2]. Санкції ЄС та інших країнВіктор Лукашенко ставав суб'єктом заборони на поїздки і заморожування активів Європейським Союзом як частина списку білоруських чиновників, відповідальних за політичні репресії, підтасовування результатів голосування і пропаганду після президентських виборів 2010 року[3]. Відповідно до рішення Європейської ради від 15 жовтня 2012 року, в якості ключового члена Ради безпеки Лукашенко зіграв «ключову роль в репресивні заходи, спрямованих проти демократичної опозиції та громадянського суспільства, зокрема, під час розгону демонстрації 19 грудня 2010 року»[4][5]. Європейські санкції були зняті 15 лютого 2016 года[6]. 6 листопада 2020 року проти нього, так само як ряду інших офіційних осіб Білорусії, включаючи Олександра Лукашенка, знову введені персональні санкції Європейського союзу[7][8]. Відповідно до рішення Європейської ради на посаді радника президента з національної безпеки і члена Ради безпеки, а також займаючи неформальну керівну посаду над силами безпеки Білорусії, Лукашенко «несе відповідальність за кампанію репресій і залякування, що проводиться державним апаратом в світлі президентських виборів 2020 року, в зокрема з довільними арештами і жорстоким поводженням, включаючи тортури мирних демонстрантів, а також із залякуванням і насильством щодо журналістів»[7]. У свою чергу восени 2020 року Канада[9], Велика Британія[10], Швейцарія[11][12] внесли Лукашенко в свої «чорні списки». 20 листопада до пакету санкцій ЄС приєдналися Албанія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Північна Македонія, Чорногорія та Україна[13]. Також Лукашенко перебуває в списку санкцій спеціально позначених громадян і заблокованих осіб США за «офіційне виправдання політичних репресій і фальсифікацій на виборах»[14]. У грудні 2020 року Виконавчий комітет Міжнародного олімпійського комітету (МОК) вирішив усунути від всіх заходів МОК до подальшого повідомлення всіх членів Національного олімпійського комітету Республіки Білорусь, включаючи Віктора Лукашенко[15]. У жовтні 2020 року дружина Віктора Лукашенко Лілія була згадана в офіційному журналі ЄС при введенні санкцій проти «Dana Holdings», компанії, пов'язаної з сербськими бізнесменами Бояном і Небойша Карич, що займається бізнесом через офшорну зону Кіпру[16][17]. 21 червня 2021 року Лілія Лукашенко внесена до списку санкцій ЄС[18]. У березні 2022 року після вторгнення Росії в Україну Австралія та Японія запровадили персональні санкції проти Віктора Лукашенка. У травні того ж року санкції проти Лукашенка ввела Нова Зеландія[19]. Брати
Особисте життя
Нагороди
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
