Лиман (Покровський район)
Лима́н (спочатку хутір Лиман) — село Криворізької сільської ради Покровського району Донецької області, Україна. ГеографіяБіля села Лиман річка Гришинка впадає в річку Бик, на протилежному березі село Крутоярівка (Синельниківський район). Село лежить на висоті 102 м над рівнем моря. Ближні населені пункти від села Лиман: село Юр'ївка — 2,7 км, село Кам'янка — 4,7 км, село Шилівка — 6,8 км, село Криворіжжя — 5,6 км, місто Добропілля — 18 км, місто Покровськ — 28 км. У 1997 році село займало площу 104,2 га. Щоб краще орієнтуватися в хуторі Лиман, селяни неофіційно назвали крайки: Гузир, Бочани, Цибуляни, Жовтопузівка. Згодом рішенням сесії Шилівської сільської ради дві вулиці в селі названі Степова і Лиманська. СимволікаГерб являє собою золотий щит із лазуровою кутоподібною основою, на якій в стовп покладено срібного рака. На золотому щиті червоний млин, що виникає з кутоподібної основи. Обабіч млина з двох боків дві чорні бджоли із золотими смугами та срібними крилами (натурального кольору), що дивляться одна на одну.[1] ІсторіяНа території поблизу села археологи знайшли пам'ятки часів кам'яної доби й періоду бронзи. На цей час відомо чотири палеологічних стоянок біля річок Гришинка і Бик поблизу теперішнього села. Заселення території поблизу Лимана почалося з епохи пізнього палеоліту, не раніше 40—35 тисяч років тому. Поблизу села Лиман нанесено на мапу два одиночні кургани й один майдан з назвою «Гришин майдан». «Чорними археологами» на території землеволодінь навколо села знайдено срібні й мідні монети ханів Золотої Орди — Джанібек і Абдаллах. Село заснували вихідці з села Сергіївки Гришинського району навесні 1920 року на землях меноніта Генріха Абрамовича Классена. Того року на кожен двір виділяли по 10 га землі. Радянський уряд на три роки позбавив селян від сплати податку на землю. Спочатку земельних планів було взято 83. Земельні ділянки давалися за хутором, а біля подвір'я нарізали близько 1 га під город. Перші поселенці хутора Лиман — Іван Йосипович Онищенко, Петро Гаврилович Кутній, Юхим Васильович Кишкань, Василь Сергійович Колесник. До 1928 року мешканці хутора Лиман жили індивідуально. Частина селян правого берега річки Гришинка у 1927 році організували сільськогосподарську комуну «Червона борозна», яка існувала недовго. 10 жовтня 1928 року в хуторі Лиман засновано колгосп «Червона борозна», який у 1933 році перейменували в колгосп імені Г.І.Петрівського. У 1936 році в хуторі Лиман побудували Лиманську початкову чотирирічну школу, в якій учні навчалися у спарених класах: перший клас з третім, другий з четвертим. Вчителів було двоє. У 1945 році в школі навчався 71 учень. У 1959 році в хуторі Лиман був побудований сільський клуб. З 1 вересня 1939 року по 9 травня 1945 року, тобто майже за 6 років Другої світової війни, з 109 призваних до лав радянської армії мешканців хутора Лиман загинуло 47 осіб. А за 6 місяців форсування та боїв біля річки Дніпро загинуло 32 чоловіка, тобто 68 % від усіх полеглих мешканців хутора. Людей просто гнали під шквал знарядів і куль на свідоме знищення. На гробках села Лиман є дві братські могили: в одній поховані селяни, яких розстріляли поліцаї хутора, у другій — загиблий невідомий солдат. В період голоду 1946—1947 років у хуторі Лиман померли: І.М.Блоха, Г.Ф.Блоха, Г.С.Лебідь, Г.В.Ковальова, Т.І.Кононенко, Н.Т.Кононенко. Серед померлих були діти — Марко Курський (7 років), Віктор Близнюк (3 роки), Рая Антипенко (1 рік), Петро Чернишов (1 рік), Віктор Новіков (1 рік), Валентина Лосенко (1 рік). 26 червня 1950 року колгосп імені Г.І.Петрівського був об'єднаний ще з трьома колгоспами з назвою колгосп імені А.А.Жданова. Колгосп імені Г.І.Петрівського став комплексною бригадою під №3. В селі були вітровий млин, свиноферма, конюшня, молочно-товарна ферма, пасіка, фруктовий сад, огород з поливом, дитячий садок, крамниця, ковальня. В хуторі Лиман у 1960 році було 130 працездатних людей. Електричний струм появився в хуторі тільки в 1963 році. На крайку Гузир мешкала найстаріша жителька хутора Лиман Онисія Кирилівна Волкова (до шлюбу Переяслівська), яка прожила 102,5 року й похована на гробках села Лиман. З 1975 року село Лиман віднесено до розряду неперспективних сіл. Цим рішенням радянська влада заборонила селянам проводити будь-яке будівництво. 266 чоловік мешкали в селі в 1970 році. В 2015 році в селі залишилося жити в 19 оселях 45 людей. Пам'ятники
Відомі люди
Підприємства
Жертви сталінських репресій
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia