Очеретине засноване у 1880 році, під час будівництва залізниці. До Жовтневого перевороту1917 року в селі працював цегельний завод, власником якого був Василь Семенович Малашко (1858—?) — батько відомого отамана часів Визвольних змагань Михайла Малашка (1875—1920)[2].
Під час Другої світової війни на фронтах брали участь у боротьбі з німецько-фашистськими окупантами 169 мешканців селища, з них 78 осіб загинули під час бойових дій, 121 мешканець нагороджений орденами та медалями.
На могилах воїнів, полеглих під час звільнення селища від німецько-фашистських окупантів, споруджено два пам'ятники. На честь воїнів-односельчан, які віддали життя за визволення України від гітлерівців, встановлена меморіальна дошка[3].
На околиці височіють залізобетонні будівлі колись потужного тресту «Дніпроканалбуд» виробничого об'єднання «Укрпромводчормет», що будували канал Дніпро — Донбас (нині ці будівлі реконструйовані під бокси для сільгосптехніки «Бета-Агро-Інвест»), поруч — руїни пожежної частини, та деяких інших об'єктів які належали до тресту. З промислових підприємств функціонує лише підприємство «Евромінерали». Цегельний завод «Альтком» через проблеми з природним газом законсервований. На території селища знаходиться зерносховище «Бета-Агро-Інвест».
Раніше діяв Експериментальний завод промислових будівельних матеріалів, який припинив існування.
Транспорт
Через Очеретине проходить залізнична лінія, на якій розташована однойменназалізнична станція. До 2014 року щоденно до 700 мешканців селища користувалися приміськими електропоїздами, які працювали на підприємствах Ясинуватої, Авдіївки, Донецька.
У зв'язку з бойовими діями на Донбасі 2014 року залізничне сполучення з Донецьком, Ясинуватою та Горлівкою припинене. Наприкінці вересня 2015 року, у зв'язку із поліпшенням ситуації у прифронтових районах, відновлено рух приміських поїздів до станції Авдіївка.
Соціальна сфера
У селищі є лікарня, школа, дитячий сад, палац культури, газова служба.