Леута Станіслав Вікентійович

Ф
Станіслав Леута
Особисті дані
Повне ім'я Станіслав Вікентійович
Леута
Народження 20 січня (2 лютого) 1903(1903-02-02)
  Миколаїв,
Російська імперія
Смерть 28 січня 1980(1980-01-28) (76 років)
  Москва,
СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Зріст 176 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР СРСР
Позиція нападник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1917—1920 «Спортінг» (М) ? (?)
1921 СРСР РДО «Сокіл» (М) ? (?)
1922—1932 СРСР «Промкомерція» ? (?)
1932—1933 СРСР «Дукат» (М) ? (?)
1934—1941 СРСР «Спартак» (М) 33 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1931—1935 СРСР СРСР 7 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1939
1958
1959
1961
1965
1967 		СРСР «Спартак» (Мінськ)
СРСР «Зірка» (К)
СРСР «Спартак» (У)
СРСР «Спартак» (Н)
СРСР «Спартак» (С)
СРСР «Спартак» (С)
Звання, нагороди
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений тренер РРСФР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Станіслав Вікентійович Леута (нар. 20 січня (2 лютого) 1903, Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія (зараз — Миколаївська область, Україна)[1], за іншими даними — Новий Двір, Віленська губернія, Російська імперія (зараз — Гродненська область, Білорусь)[2] — пом. 28 січня 1980, Москва, СРСР) — радянський футболіст, нападник, півзахисник, тренер. Заслужений тренер РСФСР (1965).

Клубна кар'єра

Батьки Леута — з села Новий Двір Віленської губернії. Його дитинство і юнацькі роки пройшло в Херсонській губернії України, де в Громадянську війну він воював у складі Червоної армії. У футбол почав грати у 1917 році в миколаївському «Спортингу». У 1921 році Леута переїхав до Москви, де грав за команду «Червона Пресня», яка згодом стала «Спартаком», з перервами, до 1941 року. У 1932—1933 роках грав у «Дукаті», паралельно в 1928—1932 роках виступав за збірну РРФСР у чемпіонаті СРСР та в 1928—1935 за збірну Москви в чемпіонатах РРФСР.

Відрізнявся універсалізмом в грі, був гравцем широкого діапазону дій з дуже сильним ударом[3].У 1942 році разом з братами Старостіними та ін.був репресований і засудженний на 8 р.+ 5 позбавлення прав, реабілітований 1955.

Кар'єра в збірній

20 серпня 1931 року дебютував у збірній СРСР у переможному (3:2) товариському матчі проти Туреччини. У 1931—1935 роках провів 7 неофіційних матчів у складі збірної СРСР, забив один м'яч.

Кар'єра тренера

У квітні-травні 1939 року — головний тренер мінського «Спартака». У 1942 році був звинувачений в антирадянській агітації, відбував термін в Востураллазі, Тавда, Свердловська область, потім — на спецпоселенні в Норильську[4], звідки вийшов у 1950-их роках.

Згодом був тренером ДЮСШ «Спартак» Москва (1956—1958), головним тренером «Зірки» (Кіровоград)[5], «Спартака» Ульяновськ (1959), «Спартака» Нальчик (1961), «Спартака» Саранськ (1965, 1967), тренером «Уралана» (1966).

У 1960—1970 роках працював у Федерації футболу РРФСР.

Помер 28 січня 1980 року в Москві. Похований на 27-ій дільниці Ваганьковського кладовища[1].

Досягнення

  • Чемпіонат Москви
    • Чемпіон (3): 1927 (весна), 1927 (осінь), 1934 (весна)
  • Чемпіонат РРФСР
    • Чемпіон (2): 1928, 1931
    • Бронзовий призер (1): 1932
  • Чемпіон СРСР серед збірних міст і республік; переможець Всесоюзної Спартакіади (4): 1928, 1931, 1932, 1935
  • У списку кращих футболістів СРСР (2): № 2 (1928), № 3 (1930).

Сім'я

  • Дружина — Анастасія Василівна (1902—1996)
    • Дочка — Римма

Примітки

  1. ↑ а б Спортивний некрополь. Архів оригіналу за 5 серпня 2010. Процитовано 3 травня 2017.
  2. ↑ «Фізкультурник Білорусі», 01.02.1992. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
  3. ↑ Леута Станіслав Вікентійович. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2017.
  4. ↑ Леута Станіслав Вікентійович. Архів оригіналу за 5 серпня 2007. Процитовано 3 травня 2017.
  5. ↑ Історія ФК «Зірка» (Кіровоград). Офіційний сайт клубу. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 3 травня 2017.

Посилання