Лавриненко Сергій Дмитрович
Сергі́й Дми́трович Лаврине́нко (нар. 17 лютого 1975, Орджонікідзе[1], Українська РСР, СРСР) — український футбольний тренер, колишній футболіст, що виступав на позиції захисника. Ігрова кар'єраУ футбол почав грати в ДЮСШ міста Орджонікідзе. Перші тренери — Валерій Кулицький і Геннадій Сєвєров[1]. У лютому 1993 року тренер Микола Федоренко, будучи сам родом з Орджонікідзе, запросив Лавриненка та Євгена Римшина з ДЮСШ свою команду — кіровоградську «Зірку-НІБАС»[1]. У квітні того ж року Сергій дебютував у другій лізі, а вже в листопаді, разом з Федоренком, відправився у «Сіріус» (Жовті Води). Відігравши в цій команді три матчі, Лавриненко знову повернувся в «Зірку», яку очолив Олександр Іщенко[1]. Під керівництвом цього тренера кіровоградська команда за два сезони прорвалася з Другої ліги у Вищу і потім міцно закріпилася в ній. Дебют Лавриненко у вищому дивізіоні відбувся 25 липня 1995 року в грі проти столичного ЦСКА. Всього ж у «вишці» за кіровоградців Сергій зіграв понад 100 матчів[1]. Із 2000 по 2003 роки виступав у вищій лізі в складі запорізького «Металурга». Коли команду очолював Мирон Маркевич, Лавриненко регулярно виходив у стартовому складі. Після відставки Мирона Богдановича Сергій більше грав у дублі та в оренді за «Миколаїв». У 2004 році повернувся в «Зірку», де у 29 років завершив ігрову кар'єру через травми. Тренерська кар'єраУ 2005 році закінчив факультет фізичного виховання Кіровоградського педагогічного університету ім. В. Винниченка, а у 2010 році — і магістратуру в цьому ж навчальному закладі[2]. Після закінчення ігрової кар'єри Сергій Дмитрович вирішив зайнятися приватним підприємництвом, але незабаром зрозумів, що це не його. Трохи погравши на аматорському рівні за знаменський «Локомотив», він із 1 вересня 2009 року розпочав працювати тренером у кіровоградській футбольній школі «Спартак-2002», де тренував юнаків 1998 року народження[3]. З 1 липня 2010 року працював тренером, а потім і завучем школи «Зірка-Спартак». У 2011 році очолив кіровоградську ДЮСШ № 2, паралельно працюючи в Академії ФК «Зірка»[4]. З 18 жовтня 2014 року працював тренером кіровоградської «Зірки», а 12 листопада 2014 року призначений виконувачем обов'язків головного тренера «Зірки»[5]. У жовтні 2015 року отримав тренерський диплом УЄФА категорії «А» й 1 листопада став головним тренером клубу. Під керівництвом Лавриненко у 2016 році кіровоградська команда стала чемпіоном Першої ліги і здобула право виступати у Прем'єр-лізі України, а Лавриненко ввійшов в історію команди як людина, яка виводила «Зірку» у Вищу лігу (Прем'єр-лігу) і як футболіст, і як головний тренер. 31 серпня 2016 року офіційно очолив «Інгулець» з Першої ліги[6]. 2019 року «Інгулець» з Лавриненком сенсаційно дістався фіналу Кубка України, де поступився «Шахтарю», тим не менш зумів встановити досягнення, ставши першим тренером в історії українського футболу, який вийшов у фінал кубка України з другого за рангом дивізіону країни[7]. Наступного року Лавриненко посів з «Інгульцем» 3 місце у чемпіонаті і допоміг команді вперше в історії вийти до Прем'єр-ліги[8]. За підсумками дебютного сезону в еліті підопічні Лавриненка стали 12-ми та зберегли прописку у вищому дивізіоні, а після першої половини наступного сезону, який не було завершено через російське вторгнення, команда посідала 14 місце серед 16 команд. Свій третій сезон в українській еліті підопічні Сергія Лавриненка розпочали невдало, на старті сезону видавши 9-матчеву безвиграшну серію, перервати яку вдалося лише 8 листопада сенсаційною перемогою над «Зорею» (1:0). Проте вже наступного туру петрівці програли «Металісту 1925» (1:2) і опустились на останню, 16-у, сходинку у турнірній таблиці[9]. В результаті 13 листопада 2022 року Лавриненко був звільнений з посади головного тренера Інгульця[10]. Всього від часу дебюту «Інгульця» в УПЛ Лавриненко керував діями своїх підопічних у всіх 53-х матчах, у яких здобув 9 перемог, 19 нічиїх та 25 разів поступився. 16 червня 2023 року підписав трирічний контракт з рівненським «Вересом». До кінця року під його керівництвом клуб провів 18 офіційних матчів (16 в УПЛ і 2 у Кубку України). Команда здобула 3 перемоги (2 у чемпіонаті і 1 у Кубку), 6 разів зіграла унічию і програла 9 матчів (8 у чемпіонаті і 1 у Кубку). Різниця м’ячів: 18-30 (у чемпіонаті: 15-26, у Кубку України: 3-4). По завершенні осінньої частини, 12 грудня Лавриненко був звільнений з посади, коли команда посідала передостаннє 15 місце[11].
Примітки
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лавриненко Сергій Дмитрович  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лавриненко Сергій Дмитрович
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
