Лебедівка (Чернігівський район)
Лебеді́вка — село в Україні, у Гончарівській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення складає 220 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Гончарівська селищна рада. ІсторіяДо 1961 року — Гнилуша. Село засноване до 1638 року і, на думку дослідника Петра Кулаковського, належало до Чернігівської волості та було обсаджено, ймовірно, чернігівськими міщанами[2]. У 1653 році село належало до Слабинської сотні Чернігівського полку. У тестаменті(заповіті) чернігівського полковника Якова Лизогуба від 25 серпня 1690 року згадана і Гнилуша. В матеріалах Чернігівської губернської архівної комісії за 1754 рік відмічається: «Речка прозванная Кривша имеется в луге между Смолином и деревнею Гнилушею, увила оная з урочища Фалихи под Смолином имеючагось»[3]. Лизогуб володів селом з часів гетьмана Івана Самойловича і предав у спадок своєму синові Семену, бунчуковому товаришу. За описом 1781 року Д. Пащенка селяни виготовляли дранку, дошку, випалювали вугілля. У селі було 38 подвір'їв, 49 хат, в яких проживали 12 виборних козаків, 36 підпомічних козаків, 28 підданих генерал-майора Алєксандра Рігельмана та 12 підданих чернігівських полковників. На краю села поселились росіяни - старовіри, через що один куток досі зветься Кацапським і в селі є їх окремий цвинтар. У 1860-х роках XIX століття в селі оселилися євреї. 1901 року в "деревне" - 986 мешканців. Школа в селі відкрита 1907 року у церковному приміщенні. Згодом сформувалась трикласна церковно- приходська школа, в якій було 20 - 25 учнів та один учитель. У 1913 - 1914 роках збудовано земську чотирикласну школу, в якій навчались 40-45 учнів і були два вчителі. 1931 року в селі організовано колгосп «Незаможник», до якого вступили лише 16 сімей. Олексія Скрипку, Захара Тригуба, сім'ю Назарчуків розкуркулили і виселили із села, забравши майно. На початку 1930-х років комуністи та комсомольці зруйнували сільську церкву, з матеріалу якої та з попівської хати збудували сільбуд і зерносховище. Від голодомру в Гнилуші померли щонайменше 70 осіб, з них 20 одноосібників. Найбільше смертей було в сім'ях Грязних, Іванченків, Коваленків та Локтів. 1938 року колгосп названий іменем Василя Чапаєва. З фронтів Другої світової війни в село не повернулися 213 чоловіків. До 1961 року — Гнилуша. Біля села, на притоці Десни — Кривші, 1967 року виявлено поселення трипільської культури[4]. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», Максимівська сільська рада об'єднана з Гончарівською селищною громадою Козелецького району. 17 липня 2020 року, в ході адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козелецького району, село увійшло до складу Чернігівського району[5]. ПолітикаПарламентські вибори, 2019На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 740272, розташована у приміщенні клубу.
НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
ПерсоналіїУродженці села:
Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
