Купинський район — муніципальне утворення в Новосибірській області Росії .
Адміністративний центр — місто Купино .
Географія
Район розташований на південному заході Новосибірської області в Кулундинському степу , витягнувшись смугою від озера Чани до казахського кордону. Межує з Чистоозернм , Чановським , Барабинським , Здвінським і Баганським районами області та з Казахстаном .
Територія району — 463,3 тис. га, в тому числі сільгоспугіддя — 374,9 тис. га (80,9 % всієї площі)[ 1] .
Історія
Район утворений в 1925 році в складі Барабинського округу Сибірського краю , з 1930 року в складі Західно-Сибірського краю . В 1937 район був включений у новостворену Новосибірську область .
Економіка
Основними промисловими підприємствами району є ВАТ «Консервщик», купинських рибгосп, ТОВ «Схід-Ю». Є підприємства залізничного транспорту, так як по території району проходить залізнична магістраль.
Сільськогосподарським виробництвом займається 25 акціонерних товариств, 3 асоціації селянських господарств, 156 фермерських господарств. У сільському господарстві зайнято 30 % всіх працюючих. Основна спеціалізація сільськогосподарських підприємств — виробництво молока, м'яса, зернових культур. Одними з найбільших і ефективних господарств району є: ВАТ ім. «Леніна», ВАТ «Лукошинське», ВАТ «Новосільське», АФХ «Схід».
Транспорт
Територією району проходить залізнична лінія «Татарськ -Карасук» Західно-Сибірської залізниці . Протяжність автомобільних доріг — 523,4 км, з них з твердим покриттям — 274,5 км.
Населення
10 000
20 000
30 000
40 000
Примітки
↑ База даних показників муніципальних утворень Новосибірської області . Федеральна служба державної статистики. Архів оригіналу за 31 грудня 2009. Процитовано 5 листопада 2009 .
↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более . Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года . Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014 .
↑ а б Новосибирская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2009-2016 годов
↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года . Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014 .
↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов) . Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013 .
↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года . Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014 .
↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года . Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015 .
↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року . 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017 .
↑ Численность населения по муниципальным образованиям Новосибирской области на 1 января 2018 года и в среднем за 2017 год (PDF) . Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Новосибирской области . Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2018. Процитовано 23 березня 2018 .
↑ Численность населения по муниципальным образованиям Новосибирской области на 1 января 2019 года и в среднем за 2018 год (PDF) . Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Новосибирской области . Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019 .