Кримськотатарське декоративно-ужиткове мистецтво

Кримськотатарське декоративно-ужиткове мистецтво є частиною культурної спадщини кримськотатарського народу. Воно сформувалося під впливом різних культур і цивілізацій, які існували на Кримському півострові, зокрема візантійської, генуезької, османської та інших. Основними видами такого мистецтва є кераміка, ткацтво, вишивка, ювелірна справа, килимарство, різьблення по дереву та металу.

Історія та особливості

Декоративно-ужиткове мистецтво кримських татар виникло й розвивалося на території Кримського півострова, де зустрічалися й перепліталися культури народів середземноморсько-чорноморського, балканського, східноєвропейського та кавказького регіонів із культурами численних племен Євразії. Сучасне кримськотатарське мистецтво має унікальний характер, оскільки успадкувало багатовікові традиції культури давнього, ранньосередньовічного і середньовічного Криму, а також відчувало значний вплив ранньогрецької, іранської, візантійської, золотоординської тюркської та ісламської культур[1]. Воно також поєднує тюрко-ісламську суть із європейськими формами і, через історичні обставини, існує в середовищі слов'яно-християнської культури. У цій традиції зберігається спадкоємність етнічних мотивів, що додає творам декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар багатошаровості змісту та складності стильових характеристик[2].

Після прийняття ісламу матеріальна культура кримських татар упродовж тривалого часу розвивалася через орнаментальну творчість і традиційні види ремесел. Серед них особливо виділяються художнє оброблення металу, ювелірна справа, кераміка, ткацтво, вишивка, шиття та різьблення по каменю. Зокрема, кераміка середньовічного Криму вражала багатством сюжетів й орнаментальних мотивів[2][3].

У Криму, переважно в прибережних поселеннях між Судаком і Алуштою, існували центри з виробництва амфор для зберігання вина (VIII століття). За часів середньовічної загальнокримської культури, її носіями, окрім кримських татар, були також караїми, кримчаки та уруми. Цим пояснюється еклектизм кримськотатарського народного мистецтва[2][4].

У XIII—XIV століттях на території Криму почало формуватися власне кримськотатарське мистецтво, що базувалося на ісламських засадах. Місцеві образотворчі форми інтегрувалися в нову просторово-часову культуру, але при цьому зберігалася унікальність та уникалася уніфікація. Найвищого розквіту декоративне мистецтво кримських татар досягло у період від другої половини XV століття до кінця XVIII століття. Мистецтво орнаменту досягло вершин розвитку: різьблене мереживо прикрашало гробниці членів ханського роду, вишивки на традиційному одязі та ювелірні вироби демонстрували багатство мотивів і гармонійне використання матеріалів. У цей час також відбувалося формування цехових інститутів, що сприяло розвитку ремесел, які особливо процвітали наприкінці XV — на початку XVI століття[2][5].

З кінця XVIII до середини XX століття зближення з європейським класицизмом відбивалося в деталях орнаментики різьблення по каменю, ювелірному мистецтві та розписах інтер'єрів. Однак у 1920-х роках дешеве фабричне виробництво остаточно витіснило з побуту ручну продукцію. Після революції 1917 року побут кримських татар та їхні потреби почали швидко змінюватися: знизився попит на предмети розкоші, що спричинило кризу народного художнього ремесла[2].

Наприкінці XIX — на початку XX століття декоративно-ужиткове мистецтво кримських татар занепало: майже повністю зникло виробництво холодної зброї, різьблення по каменю та дереву. Водночас ще залишалися традиції оброблення шкіри, виробництва мідного посуду, ювелірних прикрас, а ткацтво і вишивка зберігалися лише у віддалених районах Криму. Попри це, зберігалися високий художній рівень і багатовікові традиції завдяки роботі професійних майстрів, серед яких ювелір і зброяр Амет Калафатов, майстер художньої вишивки Сеїт-Амет Озенбашли, орнаменталіст Ідріс Бораганський, а також вишивальниці й ткалі Айше Ефендієва та Зоре Бекірова тощо[2][6].

Художній метал і ювелірне мистецтво

Кримськотатарський традиційний срібний пояс

Ткацтво і вишивка

Килимарство

Кераміка

Найдавніші зразки кримської кераміки відзначаються з часів епохи неоліту. Серед ранніх знахідок присутній ліпний посуд, обпалений на вогні, різноманітний за формою, часто з багатою технікою і стилем орнаментації. Такі знахідки були виявлені поблизу стоянок Кая-Араси (поблизу Бахчисарая) та Ат-Баш (біля Сімферополя)[7].

Інші види ремесел

Примітки

1. Акчуріна-Муфтієва, Н.М. КРИМСЬКОТАТАРСЬКЕ МИСТЕЦТВО ПЕРІОДУ ЗОЛОТОЇ ОРДИ (XIII – початок XV ст.) (PDF). Східний світ. Процитовано 23 січня 2025.
2. Заатов, Н. М. Акчуріна-Муфтієва, І. А. (2014). Кримськотатарське декоративно-ужиткове мистецтво. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 23 січня 2025.
3. Монографія Ірини Тесленко «Кераміка Криму XV століття». Пресслужба НАН України. Процитовано 23 січня 2025.
4. АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР`Я. Процитовано 23 січня 2025.
5. Соболєва, Олена. Орьнек – кримськотатарський орнамент та знання про нього. Автентична Україна. Процитовано 23 січня 2025.
6. АМЄТ КАЛАФАТОВ - ЯСКРАВИЙ ПРЕДСТАВНИК КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА. kuresh.info. 7 січня 2024. Процитовано 23 січня 2025.
7. Заатов, Ісмет. Кримськотатарське образотворче і декоративно-прикладне мистецтво XX ст. / XX asırda qırımtatar tasviriy ve manzaralı-ameliy sanatı (PDF). Процитовано 23 січня 2025.