|
Османов Юрій Бекірович
Юрій Бекірович Османов (крим. Yuriy (Yusuf) Bekir oğlu Osmanov, 1 квітня 1941, Біюк-Каралез, Бахчисарайський район — 7 листопада 1993, Сімферополь) — кримськотатарський політичний та громадський діяч СРСР і України, науковець, один із лідерів кримськотатарського правозахисного руху, лідер партії Національний рух кримських татар (НРКТ), яка була альтернативою Організації кримськотатарського національного руху (ОКНР) Мустафи Джемілєва[1]. У вигнанні разом з батьком провів самоперепис кримських татар, який показав реальну кількість депортованих сталінським режимом кримських татар та дійсний відсоток загиблих в перші роки після депортації у Середню Азію. 1993 року був жорстоко побитий хуліганами, після чого помер у лікарні. Правоохоронні органи так і не визначили замовника, але прихильники Юрія Османова впевнені, що вбивство було політичним замовленням[2]. Похований на кримськотатарській частині кладовища Абдал. Смерть яскравого лідера Національного руху кримських татар, здатного розвивати політичну теорію і перетворювати її в практичні справи, призвела до його фактичного занепаду[3]. ЖиттєписНародився в сім'ї Бекіра Османова — участника партизанського руху в Криму 1941—1944 років. В 1944 році разом із кримськотатарським народом був депортований до Середньої Азії. Сім'я оселилась у Фергані. В 1958 році вступив, а в 1965 р. закінчив МВТУ ім. Баумана. За фахом — інженер-механік. У 1968 році за участь у національному русі кримських татар був заарештований і дістав 2,5 роки позбавлення волі, покарання відбував на золотих копальнях у Кизилкумі[4]. В 1970—1972 роках — інженер Інституту фізики високих енергій (Серпухов), конструктор скляного заводу (Азербайджанська РСР), заводу азотних добрив ФЗАУ (м. Фергана). У 1972 році повернувся до Фергани. Разом із батьком організував і провів перепис кримськотатарського народу, склав сім актів завданих народові депортацією збитків, склав позов кримськотатарського народу до Радянського Союзу, який направив до ООН та вищих органів влади СРСР. У 1982 році знову заарештований за звинуваченням у складанні та розповсюдженні документів, «що ганьблять радянський лад»[5]. Дістав три роки позбавлення волі, покарання відбував у Якутії. Після покарання був поміщений у психіатричну лікарню, одним із доводів захворювання називалися винахідництво та написання віршів. У 1987 році повертається до участі в національному русі. В 1989 році включений до Держкомісії Верховної Ради СРСР з проблеми кримськотатарського народу. В 1990 році створює Комітет у справах депортованих у Криму. В 1991 році виключений зі складу Комітету. В 1992 році перевозить у Крим сім'ю. Редактор кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь). 6 листопада 1993 року був жорстоко побитий. Помер від отриманих ран 7 листопада. Винуватці загибелі не знайдені. Публікації
Див. такожПримітки
Книги
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
