Голод у Криму (1921—1923)

Картина «Голод у Криму» Миколи Самокиша, 1923 рік

Голод у Криму (1921—1923) — масовий голод на території Кримської АРСР та Північного Причорномор'я (території колишньої Таврійської губернії). Причинами голоду стали наслідки громадянської війни та невдала більшовицька економічна політика. Перші ознаки голоду з'явилися у другій половині 1921 року. Було організовано спеціальний орган — Центральну республіканську комісію допомоги голодуючим — Крим ЦК Допгол. Боротьба з голодом велася за допомогою внутрішнього перерозподілу та запровадження пайків, за допомогою пожертвувань, конфіскацією цінностей релігійних конфесій, організацією притулків для сиріт та пунктів харчування. Однак ці заходи недостатньо спрацювали у сільській місцевості — головному осередку голоду. З весни 1922 року допомогу почали міжнародні организации. Загалом за час голоду за різними оцінками померло близько 100 тисяч осіб, більшість із яких були селянами, а за національним складом найбільші жертви припали на кримських татар (76 тисяч)[1].

Примітки

1. Без победителей, 2008, с. 704.

Література

• Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из истории Гражданской войны в Крыму : [рос.]. — Симферополь : АнтиквА, 2008. — 728 с. — ISBN 978-966-2930-47-4. (рос.)
• Кондратюк Г. Н. Крымские татары в условиях голода 1921–1923 годов : [рос.] // Крымское историческое обозрение. — 2022. — Вып. 1. — С. 31–39. — ISSN 2313-612X. (рос.)