Кошниця

Традиційні кошниці з лози. Шевченківський Гай https://lvivskansen.org/

Ко́шниця — висока й вузька повітка, виплетена з лози, призначена для зберігання кукурудзи в качанах[1][2]. Кошниці характерні для Української Буковини, Покуття, Західного Поділля, Закарпаття, а також Молдови, Румунії, Угорщини. Слово «кошниця» пов'язане з «кіш»[3], у польській слово kosznica означає «плетена стіна», у сербській кошница/košnica — «вулик», відоме також застаріле російське кошница — «кошик»[4].

Традиційно кошниці плелися з хмизу, пруття, мали круглу чи витягнуту овальну форму, сягали у висоту 2,5-3 м. Замість переплетання стійки могли з'єднувати тонкими поперечними латами, з проміжками для проходу повітря. Для запобігання відсирюванню качанів підлогу кошниці припіднімали над поверхнею 30-40 см на дерев'яних підставках чи каменях. Завершувалася кошниця стріхою або ґонтовим дахом із значним виносом піддашшя у боки. Для уникнення деформації кошниці під вагою качанів її могли укріпляти скобами. Встановлювали кошницю навпроти хати чи поруч стодоли, для кращого провітрювання її розташовували довгою стороною проти панівних у даній місцевості вітрів.

Дощата кошниця XX століття. Угорщина.

Сучасні кошниці виготовляють з дерева і металу.

Примітки

1. Кошниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Кошниця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
4. Кошница // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)

Джерела

• Кошниця [Архівовано 14 січня 2022 у Wayback Machine.] // Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
• Кошниця. Енергозбережувальні традиції народної архітектури України. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 17 березня 2020.
• Маріанна Бацвін. Особливості конструктивних типів господарських будівель Опілля наприкінці ХІХ – у 30-х рр. ХХ ст. (на матеріалах Рогатинського та Галицького районів) // Вісник Прикарпатського університету. : історія. — 2010. — Вип. 18. — С. 157-158. Архівовано з джерела 6 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
• Кошница // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)