Костел у Микулинцях існував наприкінці XVI століття. Певний час у Микулинцях існував дерев'яний костел Івана Хрестителя, пізніше на тому самому місці був збудований теперішній кам'яний.[джерело?]
Збудований архітектором Авґустом Мошинським в стилі бароко.[джерело?] Авґуст Мошинський — чоловік внучки дідички Микулинець Людвіки Потоцької (другої дружини великого гетьмана коронного Юзефа Потоцького) був родом із Саксонії. За взірець спорудження костелу А. Мошинський взяв католицький костел при королівському палаці в Дрездені — творіння відомого архітектора Ґаетано К'явері (італ.Gaetano Chiaveri, 1689—1780).
У 1780—1785 роках парафію Микулинці обслуговували ченці Згромадження отців-місіонерів св. Вікентія, наприкінці XVIII століття через закриття монастиря новою владою, став парафіяльним.
Протягом 1799–1816 років у парафії відбулося багато змін: ремонт храму після сильної бурі, зміна пароха, встановлення нових дзвонів. У роки війни костел був повністю залишений і закритий.
У 1989 році відновлена парафія Трійці Пресвятої, яка тепер входить до складу Чортківського деканатуЛьвівської архидієцезії. Проведено частковий ремонт костелу за проєктом архітектора Зеновія Лоґуша.
Опис
Екстер'єр
Костел орієнтований з півночі на південь, розміщений на осі з комплексом Микулинецького палацу.
Споруда має багатий архітектурний декор. Фасад багато оздоблений бароковими елементами з пишними деталями. Завершується невеликим куполом у вигляді намету. В нішах встановлено кам'яні скульптури і вази.
Інтер'єр
Всередині костелу є головний та чотири бічні вівтарі, які виготовлені з дерева, а також покриті мармуром. Вівтарі виготовлені в 1779 році. У центрі головного вівтаря — ікона («образ») Святої Трійці. Вище образа на каркасі знаходиться напис латинською мовоюET HI UNUM SUNT.
Костел досить добре зберігся, хоча частина інвентарю — в Олеському музеї.
Проповідальниця (і кіш, і балдахін) прикрашена різьбленими фігурами.
Збіґнєв Горнунґ вважав Марціна Твардовського автором різьблених фігур вівтаря костелу Пресвятої Трійці. Верифікацію цього твердження затруднює брак творів майстра, з якими їх можна було б порівняти. Правдоподібність цієї версії припускав Ян К. Островський.[1]
Цвинтар
За костелом, за невисоким муром є старовинний цвинтар.
Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 53—64. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)