Корінне населення Гаяни

Корінне населення Гаяни
Митці народу локоно. Зліва направо: «Пуффі» Кленкієн, Телфорд Тейлор, Оссі Хусейн (стоїть), Фостер Саймон, Джордж Саймон і Лайнус Кленкієн
Кількість	67331, 9,16% населення Гаяни[1]
Ареал	Гаяна
Мова	Англійська, гаянська креольська та індіанські мови (включаючи дев'ять визнаних мов акавайо, макуші, вайвай, аравак, патамона, варао, карибська, вапішана, та арекуна)
Релігія	Християнство, корінні релігії та інші

Корінні жителі Гаяни, корінні гаянці або індіанці Гаяни — жителі Гаяни, які мають індіанське походження. Вони становлять приблизно 9,16 % населення Гаяни. Американським індіанцям приписують винайдення каное[2], а також страв із маніоки та гаянського перцю, національної страви Гаяни. Мови американських індіанців також увійшли до лексикону гаянської креольської мови.[3]

Звичаї та мови в народів індіанців відрізняються. Кожна група має окрему мову, хоча є розуміння між носіями пемон, капонґ і макуші. Згідно з опитуванням, проведеним Міжамериканським банком розвитку, лише 20 % домогосподарств вільно володіли рідною мовою, і більша вільність була пов'язана з більшою віддаленістю від столиці.[4] Карибів історично вважали войовничим народом, і хоча існує міжплемінне суперництво, багато з того, що залишилося сьогодні, було спровоковано під час європейської колонізації.[5]

Відсутність системи письма під час європейських контактів сприяла широкому спектру написання назв груп; прикладом були варао, які мали майже 30 різних варіантів згідно з ранніми документами.[6]

Постколумбова історія

Рання взаємодія з голландцями включала торгівлю або міліційні послуги[7], такі як полювання на рабів-утікачів, які продовжувалися для британців у 1800-х роках. Європейські колоніальні уряди розглядали їх як захисників земель або їхніх кордонів від претензій Іспанії та Франції. Самі індіанці також вважалися такими, що потребують захисту, що призвело до політики місіонерства. Ранні земельні концесії та права, надані для заспокоєння американських індіанців, щоб європейські інтереси вижили в Гаяні, були підірвані з припиненням рабства та поширенням точки зору, що американські індіанці отримували користь від цивілізаційної сили європейської культури. Місії та школи були засновані різними християнськими товариствами[6], і вони продовжують відігравати важливу роль у багатьох сучасних спільнотах.

У 1899 році Гаазький трибунал для визначення кордону між Британською Гвіаною та Венесуелою використав докази того, що після прийняття британського суверенітету традиційні землі цих племен були частиною Британської Гвіани.[6]

Конституційна конференція 1965 року визнала права індіанців. На відміну від патерналістського місіонерського підходу, інтеграція та асиміляція набули більшого значення у 20 столітті.[6] У 1976 році в Джорджтауні була відкрита Резиденція корінних народів, щоб надати житло жителям глибинки, які відвідують Джорджтаун з освітньою, медичною чи іншою метою.[8]

Право власності є ключовою поточною проблемою для корінних громад,[9] з посяганням на традиційні землі для видобутку корисних копалин, лісозаготівлі або інших комерційних цілей. Судові справи стосуються проблем, пов'язаних з економічною діяльністю на прилеглих землях, що впливає на громади індіанців, наприклад, забруднення джерел води.

Американські індіанці заснували церкву Алілуя, яка поєднує християнські вірування з традиціями індіанців.[10][11][12]

Сучасні групи

• Акавайо (також відомі як Акауайо, Асевайо, Акаваї або Інґаріко), басейн річки Мазаруні та Венесуела[13]
• Острівні Кариби, відомі як їхній материковий аналог Каліна (також відомий як Карінья, Галібі, Калігна, Каліня, Карінья, Карінья), північний схід[13]
• Патамона (також відома як Інгаріко), західна центральна частина, Бразилія та Венесуела[13]
• Локоно (Аравак), Гаяна, Тринідад, Венесуела[13]
• Макуші, Бразилія та Гаяна
• Пемон (Arecuna), високогірна савана, Бразилія, Гаяна та Венесуела[13]
• Вайвай, Амазонас, Бразилія та Гаяна[13]
• Вапішана (також відомий як Uapixana, Vapidiana, Wapichan, Wapichana, Wapisana, Wapishshiana, Wapisiana, Wapitxana, Wapixana) Бразилія та Гаяна
• Варао (також відомий як Гуарао, Гуарауно, Варау, Варрау), Гаяна та Венесуела[13][14]

Найближчі народності, які могли бути присутніми в Гаяні

• Аторада, південний захід і Бразилія[13]
• Ауаке, Бразилія та Гаяна
• Джаой (Яо), Гаяна, Тринідад і Венесуела
• Мапідіан (також відомий як Маваяна), південний захід[13]
• Тарума, Гаяна, Бразилія, Сурінам. Визнаний у Маруранау вапішаною.[15]
• Тірійо[16]

Видатні особи

• Сідні Аллікок, колишній віцепрезидент Гаяни
• Стівен Кемпбелл, аравацький політик
• Валері Харт
• Освальд Гуссейн
• Жан Ла Роз, аравацький еколог і борець за права корінного населення
• Джордж Саймон (нар. 1947), художник і археолог
• Маркус Вілсон

Див. також

• Місяць спадщини індіанців (Гаяна)
• Категорія:Села корінного населення Гаяни
• Демографія Гаяни
• Умана Яна

Примітки

1. "Indian, African-Guyanese numbers continue to decline, in census finds mixed race and Amerindian population still growing." [Архівовано 2011-02-07 у Wayback Machine.] Retrieved 19 July 2016.
2. First Peoples. www.nalis.gov.tt. Процитовано 14 лютого 2021.
3. Holbrook, David J.; Holbrook, Holly A. (2001). Guyanese Creole Survey Report. Процитовано 2 березня 2021.
4. Bollers, Elton; Clarke, Dillon; Johnny, Teniesha; Wenner, Mark (February 2019). Guyana's Indigenous Peoples 2013 Survey (PDF). Inter-American Development Bank: 71—72. doi:10.18235/0001591. Архів (PDF) оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 3 березня 2021.
5. Indigenous Nations | Ministry of Amerindian Affairs (амер.). Процитовано 13 лютого 2021.
6. Menezes, Mary Noel (1979). The Amerindians in Guyana, 1803–73: A Documentary History (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-0-7146-4030-3.
7. Whitehead, Neil Lancelot (1990). Carib Ethnic Soldiering in Venezuela, the Guianas, and the Antilles, 1492–1820. Ethnohistory. 37 (4): 357—385. doi:10.2307/482860. ISSN 0014-1801. JSTOR 482860.
8. Indigenous Residence. Ministry of Amerindian Affairs (амер.). Процитовано 1 березня 2021.
9. Amerindian Land Titling (ALT) Project | Ministry of Amerindian Affairs (амер.). Процитовано 13 лютого 2021.
10. Guyana – Christianity. countrystudies.us. Процитовано 16 лютого 2021.
11. Posern-Zieliński, Aleksander (16 жовтня 1978). Religious Ferment among the Indians of British Guiana at the Turn of the 19th Century. Estudios Latinoamericanos (англ.). 4: 97—125. doi:10.36447/Estudios1978.v4.art4. ISSN 0137-3080.
12. Interfaith service marks start of Indigenous Heritage month. Stabroek News (амер.). 1 вересня 2018. Процитовано 16 лютого 2021.
13. «Guyana.» Ethnologue. Retrieved 7 Dec 2013.
14. Indigenous Nations | Ministry of Amerindian Affairs (амер.). Процитовано 14 лютого 2021.
15. Marora Naawa Village. Wapichanao @ Community Lands. Процитовано 31 липня 2022.
16. Amotopoan trails : a recent archaeology of Trio movements. University of Leiden. с. 5. Процитовано 6 квітня 2021.