Королівська обсерваторія Бельгії

Королівська Обсерваторія Бельгії

фр. Observatoire Royal de Belgique
Емблема обсерваторії Емблема обсерваторії
50°47′53″ пн. ш. 4°21′31″ сх. д.
Країна	Бельгія[1]
Розташування	Уккел
Код	012
Відкрито	8 червня 1826
Сайт:	astro.oma.be
Королівська Обсерваторія Бельгії Королівська Обсерваторія Бельгії (Бельгія)
Королівська обсерваторія Бельгії у Вікісховищі

Королівська Обсерваторія Бельгії (фр. Observatoire Royal de Belgique, нід. Koninklijke Sterrenwacht van België) — головна бельгійська обсерваторія, розташована в місті Уккел.

Обсерваторія була заснована у Сен-Жоссі-тен-Ноде в 1826 році королем Сполученого Королівства Нідерландів Вільямом I за ініціативою астронома Адольфа Кетле, а 1890 року перенесена в Уккел.

Основними напрямками досліджень є геодинаміка, астрометрія, астрофізика, фізика Сонця. В обсерваторії знаходиться Всесвітній центр даних індексу сонячних плям.

Історія

Стара будівля обсерваторії в Брюсселі

У 1823 році Адольф Кетле вперше звернувся до уряду Сполученого Королівства Нідерландів з проханням заснувати астрономічну обсерваторію в Брюсселі. Віллем I задовольнив його прохання в 1826 році, і будівництво почалося в 1827 році в Сен-Жосс-тен-Ноде в Брюсселі. Метеорологічні спостереження почалися швидко, але доставка та встановлення астрономічного обладнання йшло повільно. Кетле був призначений астрономом у 1828 році.

Під час Бельгійської революції в обсерваторії та навколо неї точилися бої. Кетле зберіг свою посаду при новому уряді і невдовзі почав наукові спостереження. До 1834 року будівлі та інструменти були остаточно завершені. Після смерті Кетле в 1874 році його наступником став його син Ернест.

У 1876 році новим директором став Жан-Шарль Узо. Того ж року він запросив Франсуа ван Ріссельберга приєднати його до служби прогнозу погоди. 26 вересня 1876 року обсерваторія опублікувала свій перший «Метеорологічний бюлетень»[2]. Ставши директором, Узо одразу почав планувати перенесення обсерваторії в Уккел. Йому вдалося покращити фінансування, збільшити науковий штат і повністю оновити прилади. Перша бельгійська астрономічна експедиція була відправлена в Сантьяго і Сан-Антоніо для спостереження за проходженням Венери в 1882 році. Він намагався розділити метеорологічний та астрономічний відділи, але уряд йому відмовив. У 1883 році в Уккелі почалося будівництво нової обсерваторії, але відставка Узо в 1883 році затримала переїзд, який був завершений лише в 1890—1891 роках.

Жорж Леконт був призначений директором у 1900 році, змінивши Франсуа Фолі та А. Ланкастера. Під його керівництвом в 1901 році почалися сейсмологічні вимірювання, а в 1906 році були запущені перші повітряні кулі. У 1913 році метеорологічний відділ нарешті став незалежною організацією — Королівським метеорологічним інститутом. Після Першої світової війни Центральне бюро астрономічних телеграм розташовувалось в Уккелі з 1920 по 1922 рік, а очолював його Леконт.

Хвороба змусила Леконта піти у відставку в 1925 році, і його наступником став Пол Стробант[3]. Під його керівництвом обсерваторія придбала багато нових інструментів, був створений відділ астрофізики, сейсмологічна станція також була укомплектована новими приладами.

З 1936 року обсерваторією керував завзятий спостерігач Ежен Дельпорт, який розгорнув програму спостережень астероїдів.

Радіоастрономічна станція в Умені

Його наступник, Поль Буржуа, залучив обсерваторію до великих міжнародних проектів. У цей час Раймон Кутр побудував радіоастрономічну станцію в Умені, яка містила 48 параболічних антен. Також було встановлено кілька підземних станцій для вивчення літосферних припливів. У 1957 році Міжнародний геодезичний і геофізичний союз доручив Королівській обсерваторії координувати спостереження за літосферними припливами, що створило Постійну службу літосферних припливів, штаб-квартира якої відтоді знаходиться в обсерваторії.

З 1981 року в обсерваторії також знаходиться Всесвітній центр даних індексу сонячних плям[4].

З 1981 по 1990 рік обсерваторією керував Поль Мелькіор. За цей час він створив і розвинув у Вальферданжі, у Люксембурзі, важливу підземну лабораторію геодинаміки, гравіметрів, горизонтальних маятників, екстензометрів, клінометрів тощо.

Король Бодуен I був астрономом-аматором і дуже цікавився Королівською обсерваторією. Після його смерті біля входу була встановлена статуя на честь короля.

Директори обсерваторії

Запуск повітряної кулі ASGARD у 2012 році з будівлями Королівської обсерваторії та Королівського метеорологічного інституту на задньому плані

• Адольф Кетле (1828—1874)
• Ернест Кетле (1874—1876)
• Жан-Шарль Узо (1876—1883)
• Франсуа Фолі
• Жорж Леконт (1900—1925)
• Пол Стробант (Paul Stroobant)
• Ежен Дельпорт (з 1936)
• Поль Буржуа (Paul Bourgeois)
• Поль Мелькіор (1981—1990)

Популяризація науки

Брюссельський планетарій Королівської обсерваторії Бельгії

Зазвичай обсерваторія недоступна для відвідувачів, однак регулярно проходять дні відкритих дверей[5][6], коли всі охочі можуть відвідати обсерваторію, Королівський метеорологічний інститут і Королівський бельгійський інститут космічної аерономії.

З 1935 року працює Брюссельський планетарій, який адміністративно підпорядкований обсерваторії.

Відображення в культурі й науці

• У 1991 році режисер Єва Гудова отримала спеціальний приз журі на фестивалі Filmer à tout prix за документальний фільм про астрономів Королівської обсерваторії Бельгії під назвою «Груповий портрет в окулярах»[7].
• Астероїд 1276 Уккелія названо на честь міста, а астероїд 16908 Ґрезельберґ — на честь пагорба, на якому розташована обсерваторія.

Примітки

1. https://erfgoedkaart.be/?id=8889
2. Royal Academy of Science, Letters and Fine Arts of Belgium (1958–1959). Biographie Nationale (PDF) (фр.). Brussels. с. 362.
3. Geschiedenis van Koninklijke Sterrenwacht van België (нід.). Belgian Science Policy Office. 1 лютого 2007. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013.
4. Solar Influences Data analysis center.
5. Édition digitale de Charleroi (20-09-2018). Uccle : Pôle espace ouvert au public dans une semaine à Uccle. La Nouvelle Gazette. Процитовано 08-10-2020..
6. Le Pôle Espace à Uccle ouvre ses portes le week-end du 29 et 30 septembre / BX1. BX1. 29-09-2018. Процитовано 08-10-2020..
7. Annuaire du film belge 1991/92 — Jaarboek van de Belgische film 1991/92 (Bruxelles, Cinémathèque royale de Belgique, 1992), P. et Le court en dit long 1990—1991 (Bruxelles, Direction de l'Audiovisuel du Ministère de la Culture et des Affaires sociales, 1991), 127.

Посилання

• Офіційний сайт [Архівовано 17 квітня 2006 у Wayback Machine.]
• Фото з днів відкритих дверей 2007 року