Корнелюк Дмитро Пилипович

Дмитро Пилипович Корнелюк
Народився	2 жовтня 1934(1934-10-02) Секунь
Помер	20 жовтня 2022(2022-10-20) (88 років)
Громадянство	Україна
Національність	Українець
Діяльність	Педагог, релігієзнавець, краєзнавець, письменник
Alma mater	Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Членство	Член Національної спілки краєзнавців України
Головував	Голова Волинської обласної громадської ради національного і духовного відродження
Конфесія	Православна церква України
Нагороди	Почесний житель Ковельщини

Дмитро Пилипович Корнелюк (2 жовтня 1934, Волинська обл., Старовижівський район (нині Ковельський), с.Секунь (хутір Машів) — 20 жовтня 2022, Волинська обл., м.Ковель) — український релігієзнавець, письменник,  філософ, педагог, громадський діяч та волинський історик-краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України, ініціатор і організатор запровадження у школах Волинської області уроків християнської етики, почесний житель Ковельщини. Відомий своєю активною діяльністю у духовному, культурному та інтелектуальному житті Волині та всіє України. Є автором понад 15 книжок.

Життєпис

Народився 2 жовтня 1934 року в селі Секунь (хутір Машів) Старовижівського району (нині Ковельский район Дубівської сільської громади) Волинської області  у родині селян. З малих років пізнав ціну важкої хліборобської праці, бо, щоб вижити селянській сім'ї, треба було трудитися, не покладаючи рук.

Батько: Пилип Сидорович Корнелюк.

Мати: Ганна Хомівна Корнелюк .

Сестра: Юлія Пилипівна Корнилюк (при отриманні паспорта в прізвищі зробили помилку, записавши через "и"). І донині (2025рік) проживає у с.Секунь.

Дружина: Олена (Галина) Сильвестрівна Корнелюк.

Діти: Олег (13.11.19...), Ігор (21.11.1968).

Онуки: Ірина (09.02.1987), Дмитро (07.03.1990), Данко (25.10.2007).

Правнуки: Уляна, Еліна, Лея.

Освіта

У 1951 році закінчив семирічну школу у сусідньому селі Городищі. Після чого продовжив навчання у середній школі в с.Облапи, котру закінчив 1954 році.

З 1954 по 1955 роки – працював завідуючим у сільському клубі в селі Буцинь.

З 1955 по 1957 роки – працював у районному комісаріаті комсомолу Старовижівського району (тепер Ковельський район). Роботу поєднував із навчанням.

Закінчив фізико-математичний факультет Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки (нині Волинський національний університет ім.Лесі Українки). Згодом удосконалював свої знання з філософії, історії, релігії та атеїзму у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.

Робота

Детально досліджував Біблію впродовж майже 50 років. За радянських часів його, як людину обізнану зі Святим Письмом, було залучено до лекційної атеїстичної роботи. По сумісництву впродовж 7 років викладав філософію, історію релігії і атеїзму та Слово Боже в університеті марксизму-ленінізму Волинського обкому КП України. 42 роки віддав освіті.

З 1957 по 1959 роки працював учителем математики і фізики Межиситської семирічної школи Ратнівського району. В 1958 році на базі цієї школи організував 8 клас (як філію) Хотишівської середньої школи. Таким чином Межиситська семирічка стала середньою. Це перша середня школа Самарівського куща.

З 1959 по 1974 роки працював директором сільських шкіл Ратнівського району, згодом – інспектором шкіл Камінь-Каширського райвно та заступником директора Ратнівської середньої школи.

У 1961 році – одружився з Оленою Сильвестрівною, котра працювала вчителькою математики.

З 1974 року Дмитро Корнелюк перебрався до міста Ковеля. Працював відповідальним секретарем товариства «Знання», заступником директора Ковельського машинобудівельного технікуму, завідуючим міським відділом освіти, потому директором школи № 8, у якій створив перший у місті шкільний історичний музей.

В 1977 році зініціював і облаштував у спустошеному храмі в с.Доротище Ковельського району музей історії релігії та атеїзму. Всі роботи були виконані на пожертви підприємств, установ і організацій м.Ковеля без використання державних коштів. "Важко повірити, що все це старання однієї людини, та ще й на громадських засадах", – наголосив на церемонії відкриття музею у жовтні 1977 року Н.А.Царенко, начальник Волинського обласного управління культури. Цим самим була врятована архітектурна пам'ятка ХVІІІ століття.    

Літературна діяльність

З 1997 року вийшов на пенсію, присвятивши себе письменницькій та журналістській діяльності.

У 1998 році стараннями Дмитра Пилиповича та за всебічної підтримки тогочасного начальника управління освіти Волинської області І.В.Дзямулича в школах області були запроваджені перші факультативні уроки християнської етики. Вони читались за програмою і навчальними посібниками Дмитра Пилиповича.

Його перу належать понад 15 книг, серед яких – «Сучасне п’ятидесятництво, його віровчення і сутність», «Релігія і нове мислення», навчальні посібники «Уроки християнської моралі» та «Основи християнської етики», науково-популярні видання: «Ковельщини славні імена», «Духовне небо Волині», «Наша віра, наша правда», «Сівачі Слова Божого Волині», «Росіяни-москалі на чужій землі» (3 видання), «Вогонь дерзання», «Русскім міром» нас бомблять і Москва, і Київ», «За України, за її волю!». У творчому доробку Дмитра Корнелюка більше сотні публікацій із релігійного краєзнавства, духовно-морального виховання.

З 2011 року – голова Волинської громадської Ради з питань національного і духовного відродження (на громадських засадах).