Ко́нан (англ.Conan) — персонаж творів американського письменника-фантаста Роберта Говарда, герой, чиї пригоди відбуваються в вигадану Хайборійську добу (приблизно 12 000 років тому). Конан — воїн із племені кімерійців, дуже сильний та вправний з різною зброєю, а також обізнаний і кмітливий. У своїх пригодах Конан подорожує величезними просторами тодішніх земель і потрапляє в різні фантастичні пригоди, з яких повсякчас виходить переможцем.
Говард написав кілька оповідань про Конана. Після Говарда ще кілька письменників повели далі пригоди цього героя. За мотивами оповідань про Конана малювали комікси, фільмували кіна та серіал.
Прізвиська
В різних творах, а також стрічках, Конан має різні прізвиська, які уточнюють його походження. Також у деяких народів, з якими він стикався, присутні прізвиська їхніми мовами, що відображають певні його риси.
Здебільшого за прізвиська використовуються:
Конан Варвар — його позначення з точки зору більш розвинених народів;
Конан Кімерієць (Конан з Химерії) — його позначення, за походженням з народу кімерійців та взагалі з Кімерії.
Особистість
Зовнішність Конана описувалася Говардом часто і детально. Це високий мускулистий чоловік з довгим чорним волоссям і яскраво-синіми очима. Бороди і вусів Конан не носить. Конан володіє величезною фізичною силою і звірячою витривалістю, але при цьому доволі спритний. Привабливий для жінок, але і сам ласий до жіночої уваги (чим використовуються, щоб заманити його у пастку у оповіданні «Залізний демон»). Він добре володіє більшістю видів зброї, але найчастіше використовує меч або сокиру. Одяг Конана, змінюється в залежності від поточного роду діяльності і місця подій. Всупереч поширеним ілюстраціям, зокрема, Френка Фразетти і Луїса Ройо, в оповіданнях Говарда Конан з'являвся напівоголеному вигляді лише кілька разів.
Конан наділений здібностями природженого лідера і полководця. Швидко завойовує прихильність воїнів і здобуває перемоги, командуючи ними (але, як правило, Конану не вдається зберегти плодів своїх перемог). При цьому кімерієць майже не амбітний: будучи в підпорядкуванні у інших, він виконує їхні накази й легко залишає навіть перспективну службу, тільки-но вона йому набридне.
Незважаючи на варварське походження, в ході своїх мандрів Конан побував у найрізноманітніших куточках світу і придбав великі пізнання як щодо географії, так і укладу життя різних народів і рас, а також непогано вивчив людську психологію. Він знає всі основні мови Гайборії і вміє на них читати[1].
З дитинства Конан сповідував традиційну для кімерійців віру у войовничого бога Крома[2], ставлячись до інших релігій «з терпимістю, властивою варварам». Однак в пізній період він зізнавався в симпатії до культів Мітри та Асури (в оповіданні «Чорний Колос» бог Мітра сам вказує на Конана як на свого обранця для захисту королівства Горайя). У оповіданні «Фенікс на мечі», Епіметріус — легендарний засновник Аквілонії та жрець Мітри, надає Конану чародійний знак на меча і відмічає, що доля Конана, це доля Аквілонії. В оповіданні «Час дракона», саме жерці Асури допомагають Конану, коли його позбавили влади, позаяк він захищав цей культ від мітраїтів, а також від забобонних наклепів.
Конан не позбавлений расизму, характерного для Говарда (в посмертно опублікованій повісті «Скарби Транікоса» Конан рятує від піктів двох своїх ворогів, мотивуючи це тим, що не може дозволити кольоровим дикунам вбити гайборійців).
Книжкова біографія
Мапа світу Хайборійської ери. На мапі присутні землі козаків на півдні на заході від моря Вілайет.
Конан — син кімерійського коваля, народжений під час бою. Брав участь в битвах з тих пір, як зміг тримати в руках меча, і в 14 років першим піднявся при штурмі на стіну фортеці Венаріум. Приблизно в 15 років потрапив у полон, але незабаром втік і вирушив у мандрівку по світу, лише ненадовго відвідавши Кімерію.
Під час своїх мандрів Конан приєднується до козаків — Говард дав таку назву кочовникам, які сформувалися зі злочинців, людей які розорилися, рабів-утікачів та солдатів-дезертирів. Ці люди які згодом склали своєрідну націю і визнавали лише свої закони, ставши доволі вагомою силою, яка загрожувала сусіднім державам. Козаки мали свою мову, а сама назва «козак» нею мала значення (залежно від перекладу книги): руйнівник, пропаща чи нікудишня людина (англ.wastrel). Самі козаки мешкали між внутрішнім морем Вілайет та східними кордонами хайборійських держав, а також біля гірканських земель. Згадувані Говардом запорозькі козаки мали таку назву від назви річки Запорозка (англ.Zaporoska River), саме там мав військовий табір Конан. Під час подій оповідання «Залізний демон», Конан вже фігурує як гетьман (керівник) козаків.
"У широких степах між морем Вілайєт і межами самих східних хайборійських королівств в останній половині століття виникла нова раса, сформована спочатку зі злочинців, що втекли: банкрутів, рабів-утікачів і солдат-дезертирів. Це були люди, які заплямували себе численними злочинами в багатьох країнах, народжені в степах або втекли з західних королівств. Вони звалися козаками, що значить «руйнівник». Живучи в диких відкритих степах, не маючи ніякого закону, крім свого власного кодексу, вони стали силою, здатною кинути виклик навіть великому монархові."
Оригінальний текст (англ.)
"On the broad steppes between the Sea of Vilayet and the borders of the easternmost Hyborian kingdoms, a new race had sprung up in the past half-century, formed originally of fleeing criminals, broken men, escaped slaves, and deserting soldiers. They were men of many crimes and countries, some born on the steppes, some fleeing from the kingdoms in the west. They were called kozak, which means wastrel. Dwelling on the wild, open steppes, owning no law but their own peculiar code, they had become a people capable even of defying the Grand Monarch."
"Я – Конан, гетьман козаків"
Оригінальний текст (англ.)
"I am Conan, a hetman among the kozaks"
Козаки заповзято ворогували з імперією Туран. У оповіданні «Тіні в місячному світлі», описується як козаки серед яких був Конан, були розбиті туранськими військами на річці Іллбар. Також у оповіданні «Дорога орлів» розповідається як туранський генерал Артабан руйнує піратський табір на річці Запорозка, поки пірати пішли на допомогу запорозьким козакам у їх боротьбі з гірканськими кочівниками.
Кілька років Конан був піратом, прославившись серед жителів Чорних королівств як Амра (мовою чорного населення «Лев»).
Після загибелі його супутниці Баліт і команди зійшов на берег та став найманцем. Служив спершу під керівництвом принца Амальріка, незабаром сам став воєначальником, часто змінюючи господарів.
Під час подій пов'язаних з тимчасовою узурпацією трону відьмою Саломією, її сестри-близнючки королеви Хаурана Тараміс (події оповідання «Відьма має народитися»), Конана, капітана гвардії, присуджують до розп'яття. Але врятований запорозьким авантюристом Ольгердом Владиславом, Конан пристає до кочівників. Хоч повернена до трону Тараміс, пропонує кімерійцю знову стати капітаном королівської гвардії, він вирішує продовжити своє життя вже як вождь кочівників — зуагірів.
Ворогував з королівством Туран. Пізніше люди Конана були розбиті військами короля Йездігерда і їх керманич деякий час блукає по південних землях у пошуках скарбів.
Повернувшись на північ, Конан завербувався в армію Аквілонії, де борючись проти піктів досяг успіху, швидко дослужившись до генерала. Король Нумедідес, побоюючись його зростаючої популярності, кинув кімерійця до в'язниці Залізна Вежа. Конан біжить з ув'язнення, щоб згодом разом з бароном Троцеро очолити заколот, який скінчується поваленням і вбивством Нумедідеса. Після цього варвара коронують як Конана I. Конан правив Аквілонією до старості, незважаючи на численні замахи і змови.
Бібліографія
На обкладинці журналу «Ace double» 1953 р.
Книги про Конана не мають наскрізного сюжету і точної послідовності. Здебільшого це оповіді про окремі пригоди в різних частинах світу, не пов'язані одна з одною.
За непрямими ознаками — згадками про попередні пригоди, віком Конана, окремими наскрізними персонажами — бібліографи складають послідовності для читання, а Лайон Спрег де Камп і Лін Картер навіть написали сполучні передмови до повістей. Проте, в деталях ці послідовності часто різняться.
Прижиттєві твори Роберта Говарда
Фенікс на мечі (англ.The Phoenix on the Sword, 1932) — перероблено з оповідання «Цією сокирою я буду правити!» про Кулла.
Рука Нергала (англ.The Hand of Nergal, 1967) — співавтор: Лін Картер
Вовки по той бік кордону (англ.Wolves Beyond the Border, 1967) — співавтор: Л. Спрег де Кемп (єдиний твір, де Конан не головний герой, а тільки згадується)
Рило у темряві (англ.The Snout in the Dark, 1969) — співавтори: Л. Спрег де Камп, Лін Картер
Оригінальні твори про Конана-варвара інших літераторів
Обидва фільми не є екранізацією будь-яких конкретних книг, а мають повністю нові, самостійні сценарії, хоча і використовують деякі ідеї і сцени з творів Говарда і деяких інших книг. Згідно стрічці «Конан-руйнівник» Роберт Джордан пізніше написав його новеллізацію, яку назвав «Ріг Дагота». Третім, завершальним фільмом повинен був стати «Конан-завойовник» (англ.Conan the Conqueror), заснований на повісті Говарда «Час Дракона», де Конан стає королем Аквілонії. Однак Шварценеггер відмовився брати участь в цьому фільмі, а обраний замість нього Кевін Сорбо не хотів грати чужу роль. Внаслідок цього задумана трилогія залишилася незавершеною. Сценарій переробили, змінивши Конана на іншого героя Говарда — Кулла з Атлантиди, а стрічку назвали «Кулл-завойовник» (1997)[3].
Про Конана також знятий телесеріал з Ральфом Мюллером в головній ролі. Готується до виходу повнометражний мультиплікаційний фільм «Червоні цвяхи», за однойменною повістю Роберта Говарда.
До виходу також готувався новий фільм про Конана з Арнольдом Шварценеггером у головній ролі — «Легенда про Конана» (англ.The Legend of Conan)[5], однак у квітні 2017 року проект був закритий через можливі проблем з бюджетом.
Мультсеріали
«Конан — шукач пригод» (англ.Conan the Adventurer) — американський мультиплікаційний серіал на базі створеного Говардом в 1930 році літературного персонажа Конана-варвара (1992—1993; 65 епізодів)
Компанії Paradox Interactive і Digital Development Management збираються створити нову відеогру про Конана.
Вплив
Конан став одним із найвпливовіших персонажів західної популярної культури, поєднавши риси одинака, бійця, мандрівника та прагматика[6]. Він справив визначальний вплив на піджанр «меча та магії», зокрема не стільки своїми якостями, як тим, у якому середовищі він здійснює подвиги — на фронтирі (десь «за обрієм»), де звичайний світ виразно поєднується з незвичайним і потребує героя для впорядкування[7].
Популярність Конана багато в чому зумовлена засиллям кримінальної фантастики в 1920-40-і роки, що якісно виділяло Конана на фоні інших персонажів[8]. Якщо стереотипний герой здійснює подвиги задля певної ідеї, то Конан більш прагматичний (а тому реалістичніший): він прагне грошей, вина, жінок, влади, а іноді й помсти. Конан не цурався погроз і вбивств незнайомців, але також уособлював вірність друзям і власному слову[9].
Твори Роберта Говарда доопрацьовані та опубліковані посмертно
Бог з чаші (1952) • Дочка крижаного гіганта (1953) • Скарби Транікоса (1953) • Барабани Томбалку (1955) • Закривавлене божество (1955) • Дорога орлів (1955) • Кинджали Джезмі (1955) • Яструби над Шемом (1955) • Долина зниклих жінок (1967) • В залі мерців (1967) • Рука Нергала (1967) • Вовки по той бік кордону (1967) • Рило у темряві (1969)
.jpg)
