Вперше оповідання було опубліковано в літературному журналі «Weird Tales» в грудні 1932 року[1].
Історія створення
У 1929 році Роберт Говард написав оповідання «Цією сокирою я буду правити!», яке відноситься до циклу творів про Кулла з Атлантиди. Але це оповідання було відхилено Pulp-журналамиArgosy і Adventure[2], після цього Говард перероблює його, змінюючи головного героя на Конана, до сюжету додаються елементи надприродного. Так з'являється оповідання «Фенікс на мечі». Перероблене оповідання з Конаном було опубліковане в літературному журналі «Weird Tales» в грудні 1932 року[1].
Оригінальне оповідання опубліковане в книжці «Король Кулл» (англ.King Kull) виданої Lancer Books в 1967 році[3].
Сюжет
Жорстокість і повна бездарність короля Нумедідеса викликали загальне невдоволення, що призвело до серії змов і, нарешті, відкритого бунту, на чолі якого став Конан. Він власними руками задушив короля прямо на троні і поклав собі на голову корону Аквілонії. Однак, народ, швидко забувши тиранію колишнього короля, поступово стає проти Конана.
Саме в цей час зріє змова заколотників, які бажають повалити правління варвара. Це — Больман — граф Карабанський, Громель — командир Чорного Легіону, Діон — барон Атталуський (перший кандидат на трон, родич минулого короля) і Рінальдо — придворний поет, та Аскаланте, граф Туни.
Аскаланте допомагає дивний раб — Тот-Амон, колись могутній маг Чорного кола. Втративши чарівний перстень, джерело магічної могутності, Тот-Амона захоплюють підручні Аскаланте, і рятуючи своє життя, він присягає йому.
Бунтівники позбувшись від охорони, сподіваються вбити сплячого короля.
Тим не менш, відбуваються дві непередбачених події. Уві сні Конану являється Епіметріус — легендарний засновник Аквілонії, жрець Мітри, та попереджає про небезпеку і залишає магічний знак — фенікс на мечі короля. Одночасно з цим Тот-Амон знаходить втрачене чарівне кільце і нацьковує на Аскаланте мавпоподібного демона, який ненавмисно зриває спробу вбивства Конана.
Дійові особи
При переробці оповідання автор змінив імена та легенди дійових осіб, але при порівнянні творів, вони легко впізнаються у творі про Кулла. У таблиці надаються імена героїв, їх легенди, а також описи дієвих осіб у яких вони перетворилися.
Твори Роберта Говарда доопрацьовані та опубліковані посмертно
Бог з чаші (1952) • Дочка крижаного гіганта (1953) • Скарби Транікоса (1953) • Барабани Томбалку (1955) • Закривавлене божество (1955) • Дорога орлів (1955) • Кинджали Джезмі (1955) • Яструби над Шемом (1955) • Долина зниклих жінок (1967) • В залі мерців (1967) • Рука Нергала (1967) • Вовки по той бік кордону (1967) • Рило у темряві (1969)
