uk %D0%9A%D0%BE%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0 (%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0 %D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0 %D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B0)

село Козівка
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Великогаївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040110090043338
Основні дані
Засноване	1458
Населення	686
Територія	1.240 км²
Густота населення	637.1 осіб/км²
Поштовий індекс	47745
Телефонний код	+380 352
Географічні дані
Географічні координати	49°23′49″ пн. ш. 25°47′56″ сх. д. / 49.39694° пн. ш. 25.79889° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	317 м
Водойми	Сороцька
Відстань до; обласного центру	25 км
Відстань до; районного центру	25 км
Найближча залізнична станція	Прошова
Відстань до; залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47
Карта
	Козівка
	Козівка
Мапа
	Козівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Козівка.

Козі́вка — село в Україні, у Великогаївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області, України. До 2015 року центр Козівківської сільської ради. Від вересня 2015 року, ввійшло у склад Великогаївської сільської громади^[1]^[2]. До Козівки приєднано хутір Боднарка. На хуторі Боднарка є джерело сірчаної води.

Розташоване на річці Сороцька.

Населення — 686 осіб (2015).

Географія

Козівка знаходиться в центральній частині Тернопільського району. Відстань до обласного і районного центру Тернополя — 25 км. До найближчої залізничної станції Прошова — 8 км. Найближче сільське поселення — Сороцьке. Також Козівка межує з такими селами як Магдалівка, Грабовець і Скоморохи.

Село розташоване на Подільській височині. Територія є переважно рівниною. Тільки в поодиноких місцях спостерігаються такі форми рельєфу як горби та долини. Через Козівку протікає річка Сорока, яка ділить село практично на дві рівні частини.

Клімат Козівки є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від — 3 °C у січні до +21 °C у липні. Середньорічна кількість опадів становить 470—550 мм.

Ґрунти

У Козівці поширені ясно-сірі і сірі лісові ґрунти. Вони сформувалися на лесах і лесоподібних суглинках під лісовою рослинністю. Гумусовий горизонт у них незначний і майже безструктурний, уміст гумусу невеликий (1,3-1,8 %). Ці ґрунти мають кислу реакцію, і тому для підвищення їхньої родючості необхідне вапнування, внесення органічних і мінеральних добрив.

Розораність території села становить приблизно 70 %. Цей показник є одним із найвищих по всій Україні. В середньому кожне домашнє господарство має у своєму користуванні до 1,5-2 га землі. Проте більше як половина родючих ґрунтів села перебуває у тимчасовій власності середніх підприємців. Село виробляє велику кількість березового соку.

Історія

Первісне поселення вперше згадується у письмових джерелах за 1458 р. під назвою Лозівка.

За переказами давнє поселення знаходилось у Яру, який називали Бендери, на південь від теперішньої Козівки. Під час татарських нападів поселення було зруйноване, а люди, що врятувалися, переселились поблизу р. Сороки, береги якої вкривали розкішні густі лози. Саме з цим пов'язують первісну назву села — Лозівка. Згодом у цих місцях почали розводити кіз і, напевно, через це село змінило свою назву на теперішню.

23 листопада 1918 р. польський відділ під командою полковника Ч. Рибінського, сформований в Одесі, перейшов кордон під Сатановим і направився до Тернополя. Він складався з 22 офіцерів і 700 жовнірів. Полковник ЗУНР Дмитро Вітовський вислав назустріч січовиків, які 27 листопада під с. Козівка оточили польський загін і взяли у полон. Решта групи, яка залишилася в Микулинцях склала зброю. Полонених відвезли до Тернополя.

В селі було створено військову організацію «Стшелєц», члени якої жорстоко били тих українців, які носили вишиті сорочки. Було організовано й інші польські товариства («Школа Людова», «Кулко Рольніче»).

Осередок ОУН в селі було створено в 1939 р. Його очолювали Поляк Михайло, Гурин Йосип та Петрик Іван.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Великогаївської сільської громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тернопільського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[4].

Виробничі функції села

Колгосп в Козівці було створено в 1945 р.

У селі діє фермерське господарство «Дідик 2012», яке спеціалізується на:

вирощуванні зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур
вирощуванні овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів
змішане сільське господарство: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості
оптовій торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Населення

На даний час у селі проживає 686 осіб. У національному складі населення села українцям належить 99,6 %, 0,4 % становлять грузини. У Козівці є від'ємним природний приріст та висока смертність . Також відбувається переселення молоді села у міста; за останнє десятиліття у селі кількість жителів зменшилась на 100 осіб. У статево-віковій структурі населення в селі понад 57 % становлять жінки, а чоловіки — 43 %.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 786 осіб^[5].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Відсоток
українська	99,75 %
польська	0,13 %
російська	0,13 %

Релігія

Є церква святого Миколая Чудотворця (1888, кам'яна) Священиком є декан Великобірківський отець Василь Брегін, капличка (1991).

Пам'ятки

Збереглася козацька могила, встановлений пам'ятний хрест на честь скасування панщини, споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), Степанові Бандері (1992, скульптор Б. Григоренко, перший на Тернопільщині).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Першу школу в селі відкрили у 1850 р. Навчання велося українською мовою і навчав дітей лише один вчитель. В 1894 р. було добудовано ще одну класну кімнату та закріплено ще одного вчителя. Управителями школи були поляки (Лібасовський, Роговський, Чесніковський, Рутка), а вчителями українці (Пастушенко, Паливода, Горошко, Федишин, Завадович, Петровський, Гриценівна (Грицина). Хоч школа офіційно була з українською мовою навчання, проте уже в 1 класі діти вчилися за польським букварем.

Ще з часів панської Польщі залишилося 2 фільварки: один з них належав Мохнацькому, а другий — Созанському.

Перед ІІ світовою війною в селі було майже 500 господарств та проживало 2500 мешканців, у тому числі 85 поляків і 46 євреїв.

Відомі люди

Уродженці

Володимир Снітинський (*1948) — ректор Львівського національного аграрного університету, Заслужений діяч науки і техніки України(1997), доктор біологічних наук (1989), академік НААНУ
Білинський Йосип — український громадський діяч, меценат
громадський діяч, меценат І. Дацик
педагог і громадський діяч Євген Рій ,
співак Й. Сагаль.

Персоналії

1-й землевпорядник — В. Литвин (1995—1998 рр.)

Топоніміка унікальних урочищ та населених пунктів Козівки

Західна частина села носить назву «Баба», північно-східна частина села називається «Радчий кут», а східна частина села має назву «хутір Боднарка». Південна частина села називається «Заріка», через те, що річка Сорока яка протікає через село ділить його практично на дві рівні частини — північну та південну.