Клето Гонсалес Вікес

Клето Гонсалес Вікес
Прапор
Прапор
16-й Президент Коста-Рики
8 травня 1906 — 8 травня 1910
Попередник: Ассенсьйон Есківель Ібарра
Наступник: Рікардо Хіменес Ореамуно
Прапор
Прапор
23-й Президент Коста-Рики
8 травня 1928 — 8 травня 1932
Попередник: Рікардо Хіменес Ореамуно
Наступник: Рікардо Хіменес Ореамуно
 
Народження: 13 жовтня 1858(1858-10-13)
Ередія, Коста-Рика
Смерть: 23 вересня 1937(1937-09-23) (78 років)
Сан-Хосе, Коста-Рика
Поховання: Сан-Хосе
Країна:  Коста-Рика
Партія: National Union Partyd
Шлюб: Adela Herránd
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Клето де Хесус Гонсалес Вікес (ісп. Cleto de Jesús González Víquez; 13 жовтня 1858 — 23 вересня 1937) — костариканський політик, шістнадцятий і двадцять третій президент Коста-Рики.

Політична кар'єра

Здобув історичну та юридичну освіту.

1885 року працював секретарем посольства Коста-Рики у Сполучених Штатах Америки, а 1886 — у Гватемалі.

Від 1886 до 1887 року обіймав посаду державного секретаря в міністерстві закордонних справ, у 1887—1888 роках був державним міністром. 1889 року був призначений послом Коста-Рики у Нікарагуа, пізніше того ж року отримав портфель міністра закордонних справ.

Від 1902 до 1906 року був другим заступником президента. У 1902—1903 роках одночасно очолював міністерство фінансів і торгівлі. Також від 1904 до 1905 року обіймав посаду окружного адміністратора муніципалітету Сан-Хосе. Окрім того, його обирали головою Колегії юристів.

Президентство

1906 року вперше був обраний на посаду президента Республіки. Його адміністрація відзначалась значною обережністю в управлінні, оскільки Гонсалес Вікес не мав більшості у Конгресі.

За його першої адміністрації було завершено будівництво залізниці до Тихого океану та видано перший закон про залізниці.

Під час свого другого врядування у 1928—1932 роках він використовував ідеї кейнсіанства, щоб подолати наслідки «Великої депресії». Він збільшив державні видатки та розширив громадські інфраструктурні проєкти[1].

До головних досягнень президента Гонсалеса Вікеса відносять ініціативу зі створення трудового кодексу, заснування Генеральної прокуратури Коста-Рики та створення 1932 року першого національного сервісу авіаперевезень.

Примітки

  1. 3er Fasciculo Mandatarios de Costa Rica. La Nacion. 6 червня 2013. (ісп.)

Література

Посилання