Хосе Рафаель Гальєгос

Хосе Рафаель Гальєгос
Прапор
Прапор
2-й Голова держави Коста-Рики
1833 — 1835
Попередник: Хуан Мора Фернандес
Наступник: Брауліо Каррільйо Коліна
Прапор
Прапор
9-й Голова держави Коста-Рики
1845 — 1846
Попередник: Франсіско Марія Ореамуно Бонілья
Наступник: Хосе Марія Альфаро Самора
 
Народження: 31 жовтня 1784(1784-10-31)
Картаго, Коста-Рика
Смерть: 14 серпня 1850(1850-08-14) (65 років)
Сан-Хосе, Коста-Рика
Країна:  Коста-Рика
Шлюб: Ignacia Sáenz y Ulload
Діти: Rafael Gallegos Sáenzd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Хосе Рафаель де Гальєгос-і-Альварадо (ісп. José Rafael de Gallegos y Alvarado; 31 жовтня 1784 — 14 серпня 1850) — державний і політичний діяч, двічі очолював Коста-Рику.

Біографія

Був великим землевласником, йому належав величезний маєток, на землях якого вирощували цукрову тростину та каву, що приносило йому значний прибуток. Окрім того Гальєгос був комерсантом і співвласником шахти Monte del Aguacate.

Також працював шкільним учителем у Сан-Хосе. 1821 року він став першим мером того міста.

У січні 1822 року став членом хунти, що боролась за проголошення незалежності Коста-Рики. Від 17 жовтня 1822 до 1 січня 1823 року очолював Верховну урядову хунту. 1824 року консервативна група політиків безуспішно намагалась висунути Гальєгоса на посаду віцепрезидента. Наступного року він все ж став віцепрезидентом та обіймав ту посаду до 1829.

За результатами виборів голови держави 1833 року жоден з кандидатів не виборов абсолютної більшості голосів. Зрештою головою держави рішенням парламенту було обрано Рафаеля Хосе Гальєгоса. Віцепрезидентом став Мануель Фернандес Чакон. Перебував на посаді до березня 1835 року.

1844 року був обраний до лав Національного парламенту та став його головою.

Від 1845 до 1846 року знову був головою держави.

Література

  • Robertson, James Alexander (1921). The Hispanic American Historical Review (англ.) . Board of Editors of the Hispanic American Review. с. 839. Процитовано 14 лютого 2021.
  • Congress, Library of (1947). Latin American Series (ісп.) . Library of Congress. с. 17. Процитовано 14 лютого 2021.

Посилання