Карпенко Фросина Андріївна
Фросина Андріївна Карпе́нко (нар. 12 червня 1905, Хороше — пом. 10 лютого 1992, Хороше) — українська народна поетеса, письменниця, фольклористка; член Спілки письменників України з 1956 року. БіографіяНародилася 30 травня [12 червня] 1905 року к селі Хорошому (нині Синельниківський район Дніпрпетровської області, Україна) у сім'ї селянина-бідняка. У 9 років зосталася сиротою, виросла в наймах. Грамоти навчилася самотужки в дитинстві. З 12-ти років почала складати вірші. З 1929 року працювала у колгоспі. В роки німецько-радянської війни брала активну участь у партизанському підпіллі, складала пісні, сатиричні вірші й частівки на патріотичні теми. За підпільну діяльність в часи окупації 6 квітня 1985 року нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня[2]. Померла в селі Хорошому 10 лютого 1992 року. ТворчістьПочала друкуватися з 1939 року. Її перша гумореска проти попів і релігійних забобон була розміщена у збірці Академії наук УРСР «Народ про релігію». Писала під впливом народної творчості. У поезіях оспівувала Леніна, Комуністичну партію, трудові звитяги земляків, нове соціалістичне життя села. У гуморесках висміювала заздрість, скупість, чванливість тощо.
Чимало її віршів покладено на музику. Зібрані нею фольклорні матеріали увійшли до збірок:
В «Антології прози Придніпров'я» (Дніпропетровськ, 2005) опубліковані оповідання Фросини Карпенко «Діалог Архипівни і Михайлівни», в антології літератури для дітей та юнацтва «Сяєво Жар-Птиці» (Дніпропетровськ, 2009) — веснянки. ВшануванняУ рідному селі письменниці Хорошому їй встановлено пам'ятник[3]. Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia