Частівка, дрібушка[1] (рос. частушка) — коротенька римована пісня, переважно жартівливого або сатиричного змісту, часто імпровізована, здебільшого чотиривірш.
За своєю музичною будовою частушка створена не для хору голосів, а для окремої особи, для вираження швидкоплинних почуттів, швидкоплинних настроїв і переживань[2].
Історичний розвиток і тематика
Так звані частушки перейняли національну традицію українських танечних пісень, а в радянську епоху перебрали на себе і російську назву, і зовсім інший зміст.[3]
Походження терміну пов'язується з російським словосполученням «частые песни» (або від слова «частина» рос. частица — частинні пісні), тобто народна поезія швидкого ритму, яке, вважається, вперше запропонував російський письменник Гліб Успенський (1843 — 1902), а от походження частівки як явища (жанру) не з'ясоване. Ймовірно все-таки, частівки були «запозичені» росіянами з фольклору угромовних народів Поволжя, де цей жанр відомий здавна.
1901 рік
Достеменно відомо, що наприкінці XIX століття російські частівки — вже надзвичайно популярний жанр пісенної творчості, елемент сільської мас-культури. Втім, наприклад відомий радянський етнограф і фольклорист Д. К. Зеленін в одній з перших своїх наукових робіт описує частушку як нове́ явище в російській культурі на само́му початку XX століття[4].
1913 рік
Автор книги В. И. Симаковъ, Сборник деревенских частушекъ (Архангельской, Вологодской, Вятской, Олонетской, Пермской, Костромской, Ярославской, Тверской, Псковской, Новгородской, Петербургской губерний) [2] в своїй книзі виданій в 1913 році проводить такий тематичний поділ дрібушок (рос.):
- 1. Бєсєди і вєчєрінкі
- 2. Любовь
- 3. Любовь на пєрєбой
- 4. Раздор мілих
- 5. Бабьі пєрєсуди, сплєтні
- 6. Сатіра
- 7. Наряди
- 8. Отци і дєті
- 9. Нєудачная любовь
- 10. О замужествє і в замужествє
- 11. В чужую дальнюю сторонушку
|
12. В чужих людях
13. Сиротство
14. Солдатчина і молодєц
15. Солдатчина і дєвушка
16. Подружкі товарушкі
17. Дєрєвєнская вольніца
18. Хуліганщіна
19. О вінє і пьянствє
20. Злободнєвния
21. Плясовиє і шуточния
22. Гаданія, суєвєрія, предразсуткі, рєлігія
|
1917 рік
Великої популярності частівки набули після 1917 року, коли з одного боку були засобом ідеологічного впливу та пропаганди молодої радянської держави, а з іншого — елементом народної культури, у якому знаходили відображення нагальні життєві події і проблеми, часто несприйняття офіціозу. Така ж ситуація збереглася і у подальші 50 — 90 роки.
До основних тем частівок історично належать любовна й сімейно-побутова тематика. Однак з часом частівки набувають переважно антирелігійного (до середини XX ст.), соціально-побутового і пізніше суспільно-політичного змісту.
У СРСР народні частівки — нерідко реакція людей, і не завжди позитивна, на дії радянської влади, новини як внутрішньо-, так і зовнішньополітичні:
- х х х
- Сидить Ленін на горі,
- А Сталін в болоті — : Що зробили куркулеві,
- Те буде й голоті.
|
- х х х
- Когда Ленин умирал,
- Сталину наказывал:
- «Много хлеба не давай,
- Мясо не показывай».
|
- х х х
- Хотіли стать хазяями
- При совітській владі,
- Як залишимось живими,
- То будемо раді.
|
- х х х
- Как-то Брежнев и Подгорный
- Напились вдвоем «Отборной».
- Утром встали с пьяной рожей,
- Водку сделали дороже.
|
Частівки були і є елементом не тільки загальнонародної культури, а й складовою субкультур — студентства, робітничого класу, частиною дитячого фольклору.
Слід наголосити, що частівка, на відміну від деяких інших жанрів фольклору, лишається живим і навіть розвивається у наш час. Зокрема, у частівках знайшли своє відображення перебудова, розвал СРСР тощо. Сьогодні частівки — елемент як маскультури, так і російської професійної культури, нерідко використовуються у своїй творчості відомими гумористами і пародистами. Іноді частівки професійних виконавців називаються куплетами, відповідно їх автори і виконавці — куплетистами.
Поширення і поетичні форми
Частівки — один з найпоширеніших видів народнопісенної і музичної творчості росіян, зрідка зустрічається у фольклорі українців і білорусів, є традиційним і дуже поширеним у фольклорі народів Поволжя та Уралу, як угро-фінських (комі, мордва, марійці тощо), так і тюркських (чуваші), частково народів Сибіру; у неслов'янських народів має свої назви — наприклад, такма́к у марійців[5] або кожанна́р в тувинців[6].
Вірш частівки — хореїчний, строфа — дво- і чотирирядкова. Найпоширенішою є монологічна форма з однією парою рим. Частівці притаманне використання засобів виразності мови. Нерідко у частівках вживається ненормативна лексика.
Музичною основою частівок є короткі одночастинні, рідше — двочастинні мелодії. Найчастіше (при муз.супроводі) частівки виконуються під акомпанемент балалайки та гармоні, часто співаються без інструментальної підтримки. У поволзьких народів майже завжди частівки носять танцювальний (плясови́й) характер.
Зазвичай частівки односюжетні, вони акцентують на якомусь одному моменті, події. Їх характерними рисами є злободенність, документальність, лаконічність, тобто вміння декількома словами у два поетичні рядки повідомити про якісь актуальні подію, явище, рису людського характеру тощо.
- х х х
- Нє пойду я в лєсік тьомний -
- Йолочка нагнулася;
- Нє пойду я на вєчєрку -
- Девушка надулася.[2]
|
- х х х
- Ето, дєвушкі, нє мода -
- Под полой ходіть домой!
- Настоящая-то мода -
- С вєчєріночкі — одной.[2]
|
Українські частівки
В Україні українські частівки є радше копіюванням російської традиції, проте вони є окремим жанром українського пісенного фольклору, водночас на користь несталості частівки як жанру варто відзначити, що в українській мові є багато інших народних назв для подібних жартівливих коротеньких пісень — витребеньки, дрібушки, триндички та інші.
В українських частівках відобразилися са́ме почуття і реалії українського народу, його злободенні проблеми, болі і переживання:
Шана великому Кобзареві —
- х х х
- Хвала й слава Кобзареві
- Од роду й до роду,
- Що сміливо кликав люд
- Битись за свободу.
|
- х х х
- Мов троянда, розквітає
- Вільна Україна,
- Народ повік не забуде
- Великого сина.
|
Соціальні потрясіння 20-30 років XX століття і Голодомор 1932 — 33 років
- х х х
- Одна лата, два кулі — : Записало в куркулі,
- Описало всі горшки
- І загнало в Соловки.
|
- х х х
- Ой за князів Кочубеїв
- Хліба вистачало,
- А як прийшли безштаники,
- То його не стало.
|
- х х х
- Ой Постишев, вражий сину,
- Всохли б тобі руки,
- Як ти віддав Україну
- На голодні муки.
|
Екологія і забруднення навколишнього середовища
- х х х
- Кароокій Лілії
- Носить білі лілії,
- А ще квіти сизі,
- Що в Червоній книзі.
|
- х х х
- Із забрудненої річки
- Рибака позвав в'юнець:
- Ти злови мене скоріше,
- Бо вже тут мені [кінець].
|
Українські частівки близькі до значно популярнішого жанру українського фольклору — до коломийок.
Див. також
Примітки
- ↑ В. Г. Дубровський Словник московсько-український // Рідна мова — Київ: 1918. с. 542
- ↑ а б в г В. И. Симаковъ, Сборник деревенских частушекъ (Архангельской, Вологодской, Вятской, Олонетской, Пермской, Костромской, Ярославской, Тверской, Псковской, Новгородской, Петербургской губерний), — Ярославль, Типография К. Ф. Некрасова, 1913. С.:663
- ↑ Давидюк В. Ф., Вибрані лекції з українського фольклору (в авторському дискурсі): навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. Вид. третє, виправл., доп. і перероб. / В.Ф. Давидюк. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2014. — 448 с. ISBN 978-617-517-182-0 (стор.: 297)
- ↑ Зеленин Д. К. Новые веяния в народной поэзии // Вестник воспитания, 1901, № 8, стор. 86—98
- ↑ Музичний фольклор Уралу — сайт «Уральська історична енциклопедія», Інститут історії та археології РАН Уральське відділення. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 17 травня 2008.
- ↑ Очерки тувинского фольклора, Кызыл, 1976
Література
Посилання