|
Карельська Академічна Спілка
Карельська Академічна Спілка (фін. Akateeminen Karjala-Seura Akateeminen Karjala-Seura, AKS) — фінська націоналістична організація, що діяла в 1922 — 1944. Складалася в основному зі студентських активістів і представників інтелігенції. Домагалася приєднання Східної Карелії і створення Великої Фінляндії. Дотримувалася послідовної феноманії, стояла на позиціях правих поглядів, антирадянщини і антикомунізму. Мала серйозний політичний і організаційний вплив на праві сили країни. СтворенняПерші збори відбулися 16 лютого 1922. Ініціаторами створення "AKS" виступили журналіст Ерккі Ряйккенен, карельський активіст Рейно Вягякалліо і студент-богослов Еліас Сімеліус (Сімойокі). Всі вони були переконаними фінськими націоналістами і антикомуністами. На лютневій зустрічі вони обговорили методи подальшої допомоги біженцям і фінському національному рухові в Східній Карелії. Далі почалося встановлення зв'язків зі студентським та академічним середовищем (найбільш активно відгукнувся професор-географ Ііварі Лейвіскя). Сімеліус взяв на себе встановлення контактів у Остроботнії, Ряйккенен і Вяхякалліо — в Карелії. На установчих зборах 1 березня 1922 були присутні вже кілька десятків студентів і викладачів. Виявили зацікавленість і представники Охоронного корпусу. Інтереси Шуцкора при створенні "AKS" представляв військово-політичний активіст Ельмо Кайла. До антиросійської та антирадянської "AKS" входив Урго Кекконен — майбутній президент Фінляндії, який проводив у 1956 — 1981 політику зближення з СРСР. КерівникиПершим головою "AKS" був обраний "білий" ветеран і банківський службовець Каарло Галлікорпі, його заступником — медик Урго Матінолі. Секретарем став Ерккі Ряйккенен[1]. Рік по тому організацію очолив Ельмо Кайла, що із самого початку вважався «сильною людиною» в "AKS". Його перше головування тривало 4,5 року. У 1927 Кайлу змінив історик і письменник Вілго Геланен, учасник громадянської війни у Фінляндії і війни за незалежність Естонії. З 1928 по 1930 "AKS" знову очолював Кайла. У 1930 — 1932 — активісти Мартті Кантеле і Аарне Валле. У 1932 — 1934 — журналіст Юрйо Вуорйокі. У лютому 1934 рівно на рік головою "AKS" знову вдруге став Вілго Геланен. Наступним головою був юрист і журналіст Рауно Каллен. З 22 лютого 1936 аж до 23 вересня 1944 "AKS" втретє очолював Вілго Геланен. Членський квиток № 1 отримав Еліас Сімеліус (Сімойокі). Між Сімойокі і Кайлою точилося суперництво в боротьбі за найвище керівництво "AKS". ІдеїІдеологія "AKS" тяжіла до націонал-патріотичних поглядів Югана Снелльмана. Програма організації ґрунтувалася на ідеї Великої Фінляндії, поєднаної з антисовєтизмом[2]. Згідно з виробленою програмою виступів ораторів "AKS" в армійських і шуцкорських частинах, лейтмотивом цих виступів повинно бути: «Наша батьківщина — це не теперішня Фінляндія, а Велика Фінляндія, яка нудиться під чужим ярмом — її треба звільнити», «Японія є природним союзником Великої Фінляндії, вона хоче звільнити пригноблені фінські племена», Промова закінчувалася закликом бути готовими виступити за звільнення і створення Великої Фінляндії. У внутрішній політиці "AKS" стояла на позиціях феноманії, правих поглядів і антикомунізму. Суспільство було свого роду «мозковим центром» фінських правих. Установки Спілки, відображалися на політичній позиції і гаслах Руху Лапуа та партії "Патріотичний народний рух". Помітний вплив Спілка мала на військові кола та Шуцкор. Противниками "AKS" були підпільна компартія, соціал-демократи і ліберали. Багато діячів консервативної Національної коаліції симпатизували "AKS". СимволиЕмблему "AKS" розробив відомий художник Тойво Вікстед. В якості символіки використовувався чорний прапор з емблемою. Ті, хто вступав до організації, складали присягу, текст якої підготували Кайла та Сімойокі:
Важливе місце займав культ Бобі Сівена — «білого» бійця, націоналіста та учасника «племінних воєн». Він покінчив життя самогубством у карельському селищі Репола за кілька місяців після підписання урядами РСФСР і Фінляндії Тартуського мирного договору договору 1920.[4] ДіяльністьПершочерговим завданням "AKS" була допомога біженцям зі Східної Карелії. Всіляко пропагувалася ідея «випрямлення кордонів» — приєднання Інґрії (Інґерманландії), Східної Карелії як першого кроку у створенні майбутньої Великої Фінляндії від «моря до моря».[5] Іншим важливим напрямком діяльності "AKS" була феноманія. З іншого боку, Ельмо Кайла був прихильником консолідації фінського і шведського населення країни на основі велікофінского проєкту. З "AKS" виділилися жіночий підрозділ "NYKS" і організація школярів "OKS". Друкованим рупором Спілки був журнал "Suomen heimo". На початку 1930-тих масовим союзником "AKS" став правий ''Рух Лапуа''[6]. Однак заколот в Мянтсяля призвів до відколу від "AKS" частини учасників, зокрема зі Спілки вийшов Урго Кекконен. Для "AKS" була характерна жорстка побудова організації, активна агітація.[7] Ці риси ефективно допомагали в протистоянні з лівими силами, особливо в студентському середовищі. Діячі "AKS" зіграли провідну роль у створенні партії "Патріотичний народний рух" ("IKL")[5]. Зокрема, одним з провідних діячів "IKL" був Ерккі Ряйккенен. Від членів "AKS" в обов'язковому порядку вимагалася служба в армії або шуцкорах. Добровольці вели фортифікаційні роботи на Карельському перешийку. Члени "AKS" брали участь в Зимовій і в совєцько-фінській (1941—1944) війнах[1]. У 1940 в бою з совєцькими військами загинув Еліас Сімойокі. Діяльність Спілки викликала сильне роздратування в СРСР. Заборона19 вересня 1944 адміністрація Маннергейма уклала Московське перемир'я. За його умовами діяльність "AKS" і афілійованих "ANKS" і "OKS" була заборонена 23 вересня 1944. Велика частина архівів "AKS" знищена. Прапор організації Мартті Кантеле зберіг у себе в будинку, згодом його спадкоємці передали реліквію в Національний музей Фінляндії. СпадщинаСпадщина Карельської Академічної Спілки продовжуваа впливати на політику Фінляндії і в післявоєнний період. Характерний штрих: на виборах 1968 президентський пост оскаржували два колишні члени "AKS" — Урго Кекконен (від Фінляндського центру) і Матті Вірккунен (від Національної коаліції) [8]. З 1958 існував "Клуб 22", що продовжував традицію Спілки [9]. Колишні діячі "AKS" заснували в 1956 "Фінський сімейний фонд". Див. також
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
