Перша письмова згадка про нього зустрічається в скарзі ігумена Березунского монастиря Паїсія на козаків, датованій 1784 роком. Першими жителями села були селяни-кріпаки і козаки Чорноморського війська, серед яких був осавул Федір Бурнус.
Назву села місцеві жителі зробили від українських слів «коло глея». Глеем в той час називали деякі різновиди глин. У берегових обривах в районі села такі глини зустрічаються, і їх навіть здобували як будівельний матеріал. Не випадково в даний час поблизу села діє цегельний завод.
Глини, а так само численні виходи понтіческого вапняку в кінці 18 — початку 19 століття привели до досить інтенсивному будівництву на цій частині узбережжя Дністровського лиману.
При цьому часто під час будівництва розкривалися античні пласти з амфорами і іншими артефактами. Місцевість ця має дуже давню історію, тому і сьогодні на городах щороку знаходяться цікаві археологічні артефакти.
Станом на 1886 у селі, мешкало 2009 осіб, налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква та лавка[1]. За 25½ версти — кордон. За 27 верст — кордон.
Група виробників салатів «Калаглія». Вирощують 15 різних видів салатів. Салати з берегів Дністровського лиману користуються попитом як на ринках, так і у шеф-кухарів.[5]
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)