uk %D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0 (%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)

село Маринівка
	Свято-Покровський скит Успенського монастиряСвято-Покровський скит Успенського монастиря
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Одеський район
Тер. громада	Усатівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51100330070063600
Основні дані
Засноване	1870
Населення	610
Площа	2,94 км²
Густота населення	207,48 осіб/км²
Поштовий індекс	67631
Телефонний код	+380 4852
Географічні дані
Географічні координати	46°45′30″ пн. ш. 30°31′53″ сх. д. / 46.75833° пн. ш. 30.53139° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	16 м
Водойми	Хаджибейський лиман
Місцева влада
Адреса ради	67663, Одеська обл., Одеський р-н, с. Усатове, пр. Урядовий, 3
Староста	Головко Олександр Миколайович
Карта
	Маринівка
	Маринівка
Мапа
	Маринівка у Вікісховищі

Ма́ринівка — село Усатівської сільської громади в Одеському районі Одеської області в Україні. Населення становить 610 осіб.

Характеристика

Село розташовано у водорозділі двох лиманів — Хаджибейського і Куяльницького, на відстані 86 км від районного центру центру і 35 км від обласного центру. Площа населеного пункту — 88 га, дворів — 260. Населення станом на 01.01.07 р. — 560 осіб. День села — 14 жовтня. До 25 жовтня 2020 р. село було адміністративним центром Маринівської сільської ради.

Історія

Заснована Маринівка у 1797 р. Назву пов'язують з іменем дочки поміщика графа Льва Потоцького — Марини, якій вій подарував ці землі.
Станом на 1886 у селі Іллінської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 378 осіб, налічувалось 54 дворових господарства, існувала школа^[1].
У 1922 р.заснована Маринівська сільська рада, яка проіснувала до 25 жовтня 2020 р.
З 1931 р. по 1952 р. в с. Маринівка розташовувалися такі сільськогосподарські підприємства: артілі «13-річчя Жовтня»; артіль «ім. III Інтернаціоналу», артіль «ім. Димитрова».
З 1952 р. Маринівка разом і жителями сіл Стара Еметівка, Нова Еметівка, Берегове ввійшли до складу колгоспу «ім. Чапаєва».
У 1968 р. шляхом розподілу колгоспу ім. Чапаєва утворився колгосп «Жовтень», а в 1995 р. — дослідно-виробниче господарство «Покровське»,
У 80-ті роки при в'їзді в Маринінку було споруджено пам'ятник загиблим односельчанам у роки Другої світової війни і встановлено монумент — літак на честь Івана Денисовича Чулкова.
У 1993 р. побудовано приміщення Маринівської сільської ради.
У 1999 р. в селі відкрито Свято-Покровськии храм (нині Свято-Покровський скит Свято-Успенського Одеського чоловічого монастиря); 6 березня 2018 освячено нижній храм в ім'я Святителя Миколая Свято-Покровської церкви.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села, яке тоді входило до складу Іллінської сільської ради, становило 477 осіб, з яких 207 чоловіків та 270 жінок.^[2]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 574 особи.^[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[4]

Мова	Відсоток
українська	91,8 %
російська	7,21 %
румунська	0,66 %
болгарська	0,16 %

Видатні земляки

На території села народились три Героя Радянського Союзу: Сташков Микола Іванович (у роки війни — перший секретар Дніпропетровського підпільного обкому КПУ), Сташек Микола Іванович (звання Героя Радянського Союзу присвоєно за форсування Дніпра); Чулков Іван Денисович — пілота-винищувача (звання Героя Радянського Союзу присвоєно 2 березня 1942 р.).^{[джерело?]}

У селі також народилася українська радянська діячка, депутат Верховної Ради УРСР Русина Надія Пилипівна.

Примітки

↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[1] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[населення_1989-2] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[населення_2001-3] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[населення_2001_мова-4] Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]