Середня довжина птаха становить 32 см. Як і більшість трогонів, казунба має яскраве забарвлення. Виду притаманний статевий диморфізм. Голова і воло в самця має чорне забарвлення. На шиї біле кільце, що відділяє голову від яскраво-червоних грудей. На задній стороні шиї є "комірець" з червоних пер. Спина в нього жовто-коричнева, як і верхня частина хвоста; нижня частина хвоста чорно-біла, крила здебільшого чорні. Самиці мають тьмяніше забарвлення: їх голова сіро-коричневого кольору, груди жовто-коричневі. Самка також має кільце на шиї.
І у самців, і у самиць дзьоб блакитний, як і гола шкіра навколо очей. Їх лапи короткі й слабкі, як і в інших трогоноподібних. Крила також короткі, хоча і сильні. Однак казунби не люблять літати на далекі відстані; зазвичай польоти відбуваються на відстань не більше кількох сотень метрів. Живуть казунби приблизно 7,3 років.
Поширення й екологія
Казунби мешкають в біогеографічному регіоні Сунда, що включає Малайзію, Таїланд, Індонезію і Бруней. Це осілий птах на всьому ареалі. Він доволі часто зустрічається на Малайському півострові на Суматрі, однак в інших місцях є досить рідкісним. Живе в вологих тропічних лісах на висоті до 600 м над рівнем моря (хоча на Борнео зустрічаються в гірських тропічних лісах на висоті до 1200 м над рівнем моря). Також казунби були зафіксовані в густих бамбукових лісах, на плантаціях кокосових горіхів і какао.[6]
↑[1] [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.], Jeyarajasingam, Allen and Pearson, Alan (2012) "A field guide to the birds of Peninsular Malaysia and Singapore, 2nd Edition Oxford University Press.
↑[2] [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.], Collar, N.J. (2001) “Family Trogonidae (Trogons)”, Handbook of the Birds of the World, Vol.6 – Mousebirds to Hornbills, Lynx Editions, pp.80-129, ISBN 84-87334-30X.
↑[4] [Архівовано 16 листопада 2017 у Wayback Machine.], Remsen, J.V. (2014), "HBW and BirdLife International Illustrated Checklist of the Birds of the World", Journal of Field Ornithology, Volume 1(86):182-187.
↑[5] [Архівовано 25 червня 2021 у Wayback Machine.], Remsen Jr, J.V., Hyde, M.A, Chapman, A. (1993) "The diets of Neotropical trogons, motmots, barbets and toucans", Condor, pp.178-192.
↑[6] [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.], Riehl, Christina. (2008) “Communal Calling and Prospecting by Black-headed Trogons”, The Wilson Journal of Ornithology, 120(2), pp.248-255, doi:10.1676/07-025.1.
↑[7] [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.], Reynolds, Jim. (2002) "Handbook of the Birds of the World: Mousebirds to Hornbills", Lynx Edicions Barcellona, Vol.6, pp.589, ISBN 84-87334-30X.