|
Зонтик   Зо́нтик[1], іноді парасо́лька[відсутнє в джерелі] (лат. umbrella) — тип ботричного суцвіття з укороченою віссю, на якій на довгих променях однакової довжини розташовані квітки або дрібніші парціальні суцвіття. Внаслідок такої будови зонтика сукупність квіток у ньому просторово утворює напівсферу чи сферу. Саме тим, що своєю формою цей тип суцвіть нагадує парасолю, зумовлена і його назва, що походить від нід. zonnedoek, zondek — «навіс від сонця». Вперше цей термін у ботаніці почали використовувати у 1590-х роках. ОписФілогенетично зонтик походить від китиці, у якої розташування елементів таке саме, але вони рівномірно розподілені по всій видовженій головній осі суцвіття. Натомість у зонтику міжвузля, притаманні китиці, редуковані, а головна вісь суцвіття фактично зведена до однієї точки. Промені, що виходять з неї, морфологічно можна тлумачити по-різному: в зонтиках різних рослин це можуть бути або квітконіжки, або осі бічних суцвіть. Залежно від того, який елемент у зонтику є кінцевим, вирізняють два його підтипи:
В свою чергу, зонтики можуть входити до складу складних суцвіть інших типів, що їх прийнято називати агрегатними (мішаними). Таким прикладом є волоть зонтиків, притаманна араліям. В ній дрібні зонтики зібрані у велику за розміром волоть. Протилежний приклад — зонтик циатіїв, притаманний деяким молочаям, зокрема молочаю узбережному. В ньому дрібні малоквіткові суцвіття-циатії, навпаки, зібрані у більший за розміром складний зонтик. Цікавий приклад являють суцвіття деяких шавлій та шоломниць: зовні схожі на китицю, вони складаються з окремих несправжніх мутовок, які прийнято називати напівзонтиками. Попри термінологічну співзвучність такі суцвіття за своєю будовою до справжніх зонтиків не належать[2]. Окрім основних елементів — квіток і парціальних суцвіть — зонтики відрізняються і характером розташування приквітків. У простих зонтиках приквітки розташовані колом при основі квітконіжок. Їх може бути від одного (в цьому випадку такий приквіток називають покривало) до кількох. У складному зонтику листочки, розташовані на головній осі суцвіття при основі бічних променів, називають приквітками (покривалом), а листочки, розташовані на бічних осях при основі квіток, — приквітничками (покривальцями). Далеко не завжди у складному зонтику присутні приквітки і приквітнички одночасно, іноді є лише ті або інші. Бувають складні зонтики взагалі без покривних (приквіткових) листочків[2].  Оскільки в усіх ботричних суцвіттях квітки розкриваються у послідовності від нижніх до верхніх, цей порядок зберігається і в зонтиках. Через те, що в зонтику нижнім квіткам відповідають периферичні, а верхнім — центральні, то і розкриття їх відбувається від краю до середини суцвіття. Хоча зонтики за своєю будовою добре вирізняються з поміж інших типів суцвіть, їх інколи плутають зі щитками. Головна відмінність щитка від зонтика полягає в тому, що у нього всі квітки розташовані в одній площині, в той час як у зонтика вони розташовані на однаковій відстані від центру, але сферично чи напівсферично. Щиток еволюційно виник пізніше зонтика і є його похідною. ПоширенняЗагалом зонтик як тип суцвіть поширений у царстві рослин, але різні його підтипи трапляються з різною частотою. Простий зонтик притаманний відносно невеликому числу видів. Прикладами рослин з простими зонтиками можуть бути вишні, первоцвіти, женьшень, цибуля і сусак звичайний, чий латинський епітет «umbellatus» прямо вказує на будову його суцвіть. Значно поширенішими є складні зонтики. Перш за все вони притаманні усьому розмаїттю рослин з родини Окружкових, про що свідчить синонімічна назва цього великого таксона — Зонтичні[2]. Джерела
|
||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
