Турнір проходив у США в 13 містах. Формат турніру залишався старим: 12 учасників були розбиті на три групи по чотири країни. До чвертьфіналів проходили по дві найкращі команди з кожної групи і дві кращих команди, що посіли третє місце.
Один з головних грандів турніру збірна Мексики не включила у заявку на Золотий кубок значну частину основних гравців, оскільки вони брали участь у Кубку конфедерацій 2013 в Бразилії, який проходив напередодні. Незважаючи на це мексиканці успішно дісталися до півфіналу, де програли Панамі з рахунком 1:2.
Учасники були розбиті на три групи по чотири команди в кожній. До чвертьфіналу вийшли дві перші команди з кожної групи, а також дві найкращі команди, що посіли треті місця.
Стадіони
13 стадіонів, які прийматимуть матчі кубка, були оголошені 23 січня 2013 року.[3] Кожна арена мала провести по два матчі, крім стадіону «Солджер-філд», який мав провести одну фінальну гру:
Кожна збірна мала зареєструвати команду з 23 гравців, 3 з яких повинні бути воротарями. Будь-яка команда, що вийшла у плей-оф могла замінити до чотирьох гравців в команді після завершення групового етапу. При цьому нові гравці повинні були виходити до попереднього списку з 35 гравців, обраних до початку турніру[4][5].
Груповий етап
КОНКАКАФ оголосив групи, а також розклад матчів турніру 13 березня 2013 року[1][6].
На груповому етапі, якщо дві або більше команд отримали однакову кількість очок (в тому числі серед третіх місць команд у різних групах), місце команд мало визначатися таким чином:[4]
Краща різниця м'ячів у всіх матчах групового етапу
Більша кількість забитих м'ячів у всіх матчах групи
Більша кількість очок, набраних в матчі між командами (застосовується лише до визначення мість в кожній групі)
У матчах плей-оф при рівному рахунку в кінці основного часу гри, призначався додатковий час (два тайми по 15 хвилин кожен). У випадку, коли після цього рахунок залишався рівним, призначались післяматчеві пенальті для визначення переможців.