Земля Війська Донського — військова територіальна одиниця донських козаків у Російській імперії у 1786—1870 роках. Значну частку населення становили українці.
Центр — Черкаськ (сучасна станиця Старочеркаська). 1805 року отаман Матвій Платов заснував Новочеркаськ, що став 1806 року земським центром.
1802 року замість 11 розшукових начальств земля Війська Донського була розділена на 7 округів й особливе адміністративне утворення Калмицькі кочів'я.[2]
Список округів Землі Війська Дінського на 1802 рік:
Донецький — окружний центр станиця Кам'янська; у Донецькому окрузі існувало лише 6 козацьких станиць, а решту складали слободи й села заселені, переважно, переселенцями з України;
Міуський — окружний центр слобода Голодаївка; у Міуському окрузі не було козацьких станиць, а лише слободи й села, що належали донським урядникам з, переважно, українським населенням.[3][4]
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 31,19 %, росіян — 66,32 %[5].
↑Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса (російська мова) . Москва: Наука. с. 77.
¹ Більшість — етнічні українці. ² Значна частина — етнічні українці. ³ Жодна з проголошених у 1991 році автономій, що увійшли до складу Союзу козацьких республік, не відбулася.
