|
Здолбунівський повіт
Здолбунівський повіт (пол. Powiat zdołbunowski) — адміністративно-територіальна одиниця на окупованих Українських землях у складі Волинського воєводства міжвоєнної Польщі. ІсторіяУтворений 1 січня 1925 р. з колишнього Острозького повіту (без гміни Майків— включена до Рівненського повіту) та частин Дубенського повіту (ґміни Будераж і Мізоч) і Рівненського повіту (гміна Здовбиця). Адміністративним центром було місто Здолбунів.[1] А 8 липня того ж року місто було розширено за рахунок вилучення зі сільської гміни Здовбиця села Здолбунів і всієї площі фільварку Здолбунів та включення їх до міської гміни Здолбунів[2]. Розпорядженням міністра внутрішніх справ 28 березня 1934 р. територія міста Острог розширена шляхом вилучення з сільської ґміни Новомалін поселення «дільниця Кідри» та приєднання його до міста[3]. У складі повіту були 129 сільських громад — солтиств (солецтв) i 2 міста. 27 листопада 1939 р. включений до новоутвореної Рівненської області. 17 червня 1940 р. ліквідований у зв'язку з переформатуванням на райони:
Географічні даніПовіт займав східну частину воєводства і межував із заходу з Дубенським, з півночі — з Рівненським, з півдня — Кременецьким повітами, а зі сходу — з СРСР. Площа повіту становила 1.349 км2, населення було 118,3 тис. осіб (за переписом 1931 року), а густота населення становила 87,7 осіб на 1 км2. Крім української більшості (69,1%) були польська і єврейська меншини.  Адміністративний поділМіські ґміни: Сільськ ґміни:
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
