Збіґнєв Рау

Збіґнєв Рау
пол. Zbigniew Rau
Збіґнєв Рау
Збіґнєв Рау
Міністр закордонних справ Польщі
26 серпня 2020 — 27 листопада 2023
Прем'єр-міністрМатеуш Моравецький
ПопередникЯцек Чапутович
НаступникШимон Шинковський вель Сенк[en]
Голова Організації з безпеки і співробітництва в Європі
1 січня 2022 — 1 січня 2023
ПопередникАнн Лінде
НаступникБуяр Османі
Воєвода Лодзинського воєводства
8 грудня 2015 — 11 листопада 2019
ПопередникЙоланта Хелмінська
НаступникТобіаш Боченський

Народився3 лютого 1955(1955-02-03) (69 років)
Лодзь, Лодзинське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Відомий якполітик, юридичний навчальний заклад, викладач університету
Місце роботиЛодзький університет, Max Planck Institute for Historyd, Триніті-коледж (Кембридж) і Техаський університет
КраїнаРеспубліка Польща
Alma materЛодзький університет (1977)
Політична партіяПраво і справедливість
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня срібний Хрест заслуги Bronze Medal for Merit in Fire Protection Медаль Комісії народної освіти Польщі Medal Stulecia Utworzenia Policji Państwowej Odznaka Honorowa Krzyż Pamięci Szlaku Nadziei

Збіґнєв Влодзімеж Рау (пол. Zbigniew Włodzimierz Rau; нар. 3 лютого 1955, Лодзь) — польський юрист і викладач, професор юридичних наук. Повний професор Лодзького університету, завідувач кафедри політико-правових доктрин та Центру політико-правової думки Алексіс де Токвіль, Лодзького університету. Сенатор 6-го терміну, воєвода Лодзі (2015—2019), член сейму 9-го терміну, з 20 серпня 2020 до 27 листопада 2023 року міністр закордонних справ Республіки Польща[1]. Голова ОБСЄ з 1 січня 2022 до 1 січня 2023 року[2].

Життєпис

У 1977 році закінчив факультет права та адміністрації Лодзького університету. Спочатку працював бібліотекарем-стажером та молодшим бібліотекарем у бібліотеці Лодзького університету. У 1980 році вступив до Незалежної самоврядної профспілки «Солідарність».

У 1982 році здобув ступінь доктора юридичних наук на юридичному та адміністративному факультетах Лодзького університету. З 1981 року він є стипендіатом та викладачем в університетах Німеччини, Нідерландів, Великої Британії, США та Австралії[3]. Він працював, серед інших в Інституті Макса Планка в Геттінгені, в Трініті-коледжі в Кембриджі та в Техаському університеті в Остіні. У 1995 році він став науковим співробітником університету Лодзі. У 1996 р. здобув габілітацію на юридичному та адміністративному факультетах університету в Лодзі. Через рік він став завідувачем кафедри політичних та правових доктрин. У 1998 році він обійняв посаду Повноважного ректора відділення Лодзького університету в Томашові Мазовецькому. З 2001 року очолював кафедру філософії права та етики Салезіанського університету економіки та менеджменту в Лодзі. У 2005 році отримав вчене звання професора юридичних наук. Він став завідувачем кафедри політико-правових доктрин університету в Лодзі, а в 2007 році став керівником Центру політико-правової думки Алексіс де Токвіль. Він також став членом наукової ради щоквартальника «Prawo i Więź»[4].

У 2005 році він був членом Комітету Почесної підтримки Леха Качиньського на виборах президента. Того ж року, на парламентських виборах, він був обраний сенатором 6-го терміну від імені закону та правосуддя в районі Пьотркув. Потім він представляв польський парламент у Парламентській асамблеї Ради Європи[5]. Він не балотувався на на позачергових парламентських виборах 2007 року. У вересні 2008 року він приєднався до провладної асоціації XXI Ziemia Łódzka XXI[6]. Він також був членом національної ради руху XXI Польщі. Він брав участь у семінарах «Люсьє», організованих президентом Лехом Качиньським[7]..

8 грудня 2015 року він був призначений воєводою Лодзі[8]. На виборах 2019 року від імені «Право і Справедливість» його обрали депутатом 9-го терміну повноважень від Лодзького виборчого округу[9]. В результаті цих виборів 11 листопада 2019 року він склав свої повноваження воєводи Лодзі.[10]. У Сеймі його призначили головою Комітету з закордонних справ[11]. У 2020 році він став головою делегації польського парламенту до Парламентської асамблеї Ради Європи[12].

20 серпня 2020 року прем'єр-міністр Матеуш Моравецький призначив його на посаду міністра закордонних справ[13].

Голова ОБСЄ з 1 січня 2022 до 1 січня 2023 року[2].

Нагороди

  • Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 4 листопада 2022) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі.[14]

Примітки

  1. Новим міністром закордонних справ Польщі став Збігнєв Рау. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 21 серпня 2020.
  2. а б Zbigniew Rau. ОБСЄ (англійською) . Процитовано 17 січня 2023.
  3. DOKTRYNA POLAKÓW: Klasyczna filozofia polityczna w dyskursie potocznym. scholar.com.pl. Процитовано 30 липня 2020.
  4. Rada Naukowa. prawoiwiez.edu.pl. Процитовано 18 серпня 2018.
  5. Profil na stronie Zgromadzenia Parlamentarnego Rady Europy (англ.). Процитовано 1 січня 2020.
  6. Łodzianie tworzą Polskę XXI. gazeta.pl. 30 września 2009. Процитовано 20 грудня 2017.
  7. Seminaria lucieńskie Lecha Kaczyńskiego. gpcodziennie.pl. 13 maja 2013. Процитовано 30 липня 2020.
  8. Premier Beata Szydło powołała nowych wojewodów. mswia.gov.pl. 8 grudnia 2015. Процитовано 20 грудня 2017.
  9. Serwis PKW – Wybory 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
  10. Premier odwołał ośmiu wojewodów. Zobacz listę nazwisk. dorzeczy.pl. 12 listopada 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
  11. Zbigniew Rau przewodniczącym sejmowej Komisji Spraw Zagranicznych. gazetaprawna.pl. 14 listopada 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
  12. Delegacja Sejmu i Senatu do Zgromadzenia Parlamentarnego Rady Europy. sejm.gov.pl. Процитовано 30 липня 2020.
  13. Zbigniew Rau nowym ministrem spraw zagranicznych. Kim jest?. wiadomosci.onet.pl. Процитовано 21 серпня 2020.
  14. Указ Президента України від 4 листопада 2022 року № 752/2022 «Про відзначення державними нагородами України»