Зальцитабін
Зальцитабі́н (міжнародна транскрипція ddC) — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази для прийому всередину. Зальцитабін уперше синтезований у 60-х роках ХХ століття американським ученим Джеромом Горвіцем[1][2] Подальші дослідження препарату, які довели його ефективність проти вірусу СНІДу, проводились науковцями Національного інституту раку США Самуелем Бродером, Робертом Яркоуном та Хіроакі Міцуя, а ліцензію на випуск препарату Національний інститут охорони здоров'я США видав компанії Hoffmann-La Roche. Фармакологічні властивостіЗальцитабін — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних інгібіторів зворотньої транскриптази. Механізм дії препарату полягає в утворенні активного метаболіту — дидеоксицитизину 5-трифосфату, що інгібує фермент вірусу ВІЛ зворотню транскриптазу та інгібує α-, β- та γ-ДНК-полімерази. Зальцитабін активний до вірусу імунодефіциту людини І та ІІ типу та виявляє активність до ДНК-полімерази людини. ФармакокінетикаЗальцитабін при прийомі всередину швидко всмоктується, максимальна концентрація в крові досягається протягом 48 хвилин. Біодоступність препарату при прийомі всередину складає 80 %. У клітинах зальцитабін фосфорилюється до активного метаболіту — дидеоксицитизину 5-трифосфату, що має подовжений час напіввиведення (2,6—10 год. з клітини). Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Зальцитабін проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат в незначній кількості (15 %) метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Зальцитабін виводиться з організму переважно нирками в незміненому вигляді, частково виводиться з калом. Період напіввиведення препарату складає 1—3 годин, при порушенні функції нирок цей час може збільшуватись. Показання до застосуванняЗальцитабін застосовувався в складі комбінованої терапії для лікування ВІЛ-інфекції у дорослих та для профілактики професійного зараження ВІЛ медичними працівниками при аварійних ситуаціях. Монотерапію препаратом не застосовували в зв'язку з швидким розвитком резистентності вірусу ВІЛ до препарату. При застосуванні зальцитабіну можливі наступні побічні ефекти[3]:
Під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії у хворих зростає ймовірність лактатацидозу та гепатонекрозу. При проведенні ВААРТ у хворих зростає ймовірність розвитку гіпертригліцеридемії, гіперхолестеринемії, інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперлактемії. Під час проведення ВААРТ зростає ймовірність синдрому відновлення імунної системи із загостренням латентних і ВІЛ-асоційованих інфекцій. ПротипоказанняЗальцитабін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, панкреатиті, периферичній невропатії, важкій нирковій та печінковій недостатності, тяжкій серцевій недостатності або кардіоміопатії, вагітності та годуванні грудьми, алкоголізмі, дітям до 13 років. Форми випускуЗальцитабін випускався у вигляді таблеток по 0,375 та 0,75 г. Випуск препарату припинений із 31 грудня 2006 року.[4] Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia