uk %D0%96%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F %D0%92%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8F

Жерниця Вижня
Країна	Польща
Воєводство	Підкарпатське
Повіт	Ліський
Ґміна	ґміна Балигород
Дата заснування	1523
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	+48 (13)
Поштовий індекс	38-606
Автомобільний код	RLS
Код SIMC	0344567
GeoNames	753345
OSM	↑2906313 ·R (Гміна Балигород)
	Жерниця Вижня Жерниця Вижня (Польща)
	Жерниця Вижня Жерниця Вижня (Підкарпатське воєводство)

Жерниця Вижня (пол. Zernica Wizna) — колишнє село на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Зараз територія знаходиться в гміні Балигород, Ліського повіту в Підкарпатському воєводстві. Розташоване в пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.

Історія

Село Жерниця вперше згадується в документі 1480 р., а в 1485 р. згадується Жерниця Вижня. Село існувало на волоському праві й належало роду Балів. У 1511 році уже була православна церква.

Церква Св. Василя

Про стару дерев'яну церкву є згадка в 1756 р., але рік її будови не відомий. На її місці була збудована більша мурована в 1800 р. Освячена в тому ж році, 26 вересня на свято "Воздвиження Чесного Хреста". Церква парафіяльна Балигородського Деканату. Філіальні церкви парафії - в сс. Бережниця Вишня, Жерденка, Жерниця Нижня. В 1936 році добудована і оновлена. Після 1947 р. стояла спустошена. З 1953 р. використовувалась на господарчі потреби. В 80-х рр. ХХ ст. не використовувалась і почала руйнуватись. В 1994 р. проведена часткова реконструкція. Дзвіниця-брама також була мурована. Розібрана в 60-х рр. ХХ ст. На церковному цвинтарі збереглась тільки одна могила і кілька фрагментів інших.

Демографія

В 1785 р. селу належало 15.87 кв км земельних угідь і проживало 349 греко-католиків, 50 римо-католиків і 6 юдеїв.

1840 — 520 греко-катол.,

1859 — 537 греко-катол.,

1879 — 581 греко-катол.,

1899 — 885 греко-катол.,

1926 — 1060 греко-катол.,

1936 — 1166 греко-катол., 245 римо-катол., 52 юдеї і 7 протестантів.

У 1939 році у Жерниці Вижній проживало 1170 мешканців, з них 1060 українців-грекокатоликів, 95 українців-римокатоликів і 15 євреїв.^[1].

УПА

Літом 1944 року під час переходу з Перемишля до Устриків Горішніх, група Володимира Щигельського зустрілась тут з Мирославом Онишкевичем, на той час заступником командира Військової округи УПА "Буг", який під час особистої зустрічі закріпив за ним командування новосформованим відділом. Тоді ж Володимир Щигельський прибрав собі повстанський псевдонім — "Бурлака"^[2].

У селі до новоутвореного куреня (у складі 3 сотень по 70 осіб) приєдналася група (близько 100 осіб) під командою окружного провідника Служби Безпеки "Лугового". Разом із ним прийшов, знайомий Щигельському ще з часів Карпатської Січі та Перемиської поліційної школи, Василь Мізерний -"Рен".

Більшість українського населення села було насильно переселене до СРСР в 1946 р., а решту (299 осіб) — депортовано на понімецькі землі під час операції Вісла в 1947 р.

Примітки

↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45.
↑ Сотенний "Бурлака" / За ред. В.В'ятровича. - Львів: Літопис, 2000. - с.28-29

Література

Artur Bata: Bieszczady w ogniu. Rzeszów: 1987.
Przewodnik Bieszczady
Zernica Wizna w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom III (Haag — Kępy) z 1882 r.
Stanislaw Krycinski. Cerkwie w Bieszczadach. Pruszkow: 2005. s. 58 — 59.
Gmina Baligrod. Krosno: 2010. s. 16, 53.
Історія села Жерниця [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Апокриф руський [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.]
Kozicki Z. W dolinie potoku Ruchlin. Żernica Niżna i Żernica Wyżna. Wydawnictwo Ruthenus. Solina-Krosno 2017, 240 s.
https://www.nasze-slowo.pl/zhernicja-v-zhornah-istorii/ [Архівовано 7 травня 2018 у Wayback Machine.]
Żernica Wyżna (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 783. (пол.)