Жан-Батіст Удрі (фр.Jean-Baptiste Oudry; 17 березня, 1686Париж — 30 квітня, 1755, Бове) — французький художник — декоратор першої половини XVIII ст. Працював також як гравер, дизайнер картонів для створення гобеленів, портретист. Нечасто брався за створення релігійного живопису.
Життєпис
Народився в Парижі. Походив з родини художника, де було ще два брати. Батько окрім живопису торгував каринами та обіймав посаду директора художньої школи при академії Св. Луки. Молодий Жан-Батіст навчався в тій школі. Надалі Жан-Батіст стажувався в майстерні паризького художника Ніколя де Ларжильєра. Навчання у Ларжильєра закінчив у 22 роки.
Зрілі роки
Починав як художник-портретист. Приблизно з 1715 року почав створювати натюрморти і робити замальовки тварин. 1 липня 1717 року він отримав посаду професора в Академії Св. Луки.
Серед паризького дворянства користувались попитом картини зі сценами полювання, мисливськими трофеями тощо. Молодий Жан-Батіст почав працювати над численними сценами полювання, котрі мали успіх і перейшли до збірок вельмож та до королівських палаців.
В адміністративній і художній кар'єрі Жан-Батіст отримав поміч від друга, художника-мініатюриста Жана-Батиста Массе, що познайомив його з маркізом де Берінгеном, картину для корого він виконав 1727 року. Твір (пейзаж у фламандському стилі) сподобався і він отримав нову замову — картину на тему «Полювання на оленя короля Людовика XV у лісі Сен-Жермен». Картина зі сценою полювання зробила художню репутацію майстра, котрий почав працювати і по замовам короля, останній полюбляв полювання і витрачав на це чимало часу. З 1724 року король Франції зробив його надвірним художником. Удрі отримав власну майстеню в палаці Тюільрі та квартиру в палаці Лувр, порожні приміщення котрого здавали під житло і майстерні художників та під крамнички.
Важливим меценатом для художника став німецький князь Людвиг ІІ з князівства Мекленбург-Шверін. Ще 1734 року Удрі виконав для Людвига ІІ чотири картини зі сценами полювання і тваринами («Полювання на кабана», «Родина козулі», «Полювання на вовка», «Два олені»). Для короля Франції Удрі виконав картини великого формату з зображенням екзотичних тварин, що перебували в приватному королівському зоопарку у Версалі. За новими даними, їх замовив королівський лікар Франсуа Жіго де ля Пейроні. Невдовзі картини з зображенням екзотичних тварин були переведені у гравюри. А оригінали продали лише по смерті де ля Пейроні.
Людвиг ІІ придбав ці картини, серед них і картину з зображенням Носоріга. Всі вони збереглися і досі перебувають у Шверині (Німеччина).
Гобелен за картоном Жана-Батіста Удрі. Мануфактура Бове.
Серед замовників художника опинився впливовий Луї Фагон (1680—1744), інтендант фінансів, котрий доручив Удрі декорування власного палацу в місті Ванв — арабесками, квітами та птахами. Декор сподобався і Удрі отримав запрошення на працю в місто Бове для відродження мануфактури гобеленів. Мануфактура пережила недовгий розквіт ще за часів і підтримки міністраКольбера (1619—1683). Відтепер виробництво килимів відновили. На мануфактурі з 1734 року працював сам Жан-Батіст Удрі та його помічник Беньє. До кінця 1730-х років Удрі працював над створенням картонів для виробництва декоративних гобеленів.
Власна родина
У віці 23 роки Жан-Батіст Удрі узяв шлюб із донькою майстра по виробництву дзеркал мадмуазель Марі-Маргеріт Фройссе, котрій він давав уроки малюнку. Син подружжя Жак-Шарль Удрі теж став художником.
Не найкращий серед французьких художників тої пори, тим не менше Удрі отримав запрошення на працю у Данію та у Росію, але відхилив обидві пропозиції. В Парижі і у Бове його утримували привілейований стан, стабільність прибутків, власна родина і численні помічники його майстерні.
Останні роки
Художники, як і театральні та оперні актори тої пори, були особами залежними і від моди, і від примх меценатів, роль котрих розігрувала більшість вельмож і королівські родини. Залежною особою впродовж власної художньої кар'єри був і Жан-Батіст Удрі. Покровителя Фагона замінили на де Трюдена, і художник втратив низку привілеїв.
Удрі почав хворіти і переніс два інсульти. Після другого інсульту був паралізованим і невдовзі помер у місті Бове. Поховання відбулося в церкві Сен-Томас у Бове.
Alexandre P. Robert-Dumesnil: Le Peintre-Graveur français, ou catalogue raisonné des estampes gravées par les peintres et les dessinateurs de l’école française. Paris: Warée 1835—1871.
Britta Kaiser-Schuster: Roßkur fürs Rhinozeros. Jean-Baptiste Oudrys «Rhinozeros Clara» aus Schwerin bei Getty in Los Angeles — eine spektakuläre Restaurierungsinitiative. In: Arsprototo. Das Magazin der Kulturstiftung der Länder. Berlin 1/2005. ISSN 1860-3327
.jpg)
