|
Еттлінген
Еттлінген (нім. Ettlingen) — місто в Німеччині, знаходиться в землі Баден-Вюртемберг. Підпорядковується адміністративному округу Карлсруе. Входить до складу району Карлсруе. Розташовано приблизно за 8 км на південь від міста Карлсруе та приблизно за 15 км від кордону з Лотербуром, департамент Нижній Рейн, Франція. Еттлінген — друге за населенням місто в окрузі Карлсруе після Брухзаля. Площа — 56,74 км2. Населення становить 39 401 осіб. (станом на 31 грудня 2020). ГеографіяЕттлінген розташований на північній околиці Шварцвальду на Верхньорейнській рівнині. Річка Альб бере початок на пагорбах Шварцвальду і протікає через Еттлінген перед тим, як впасти в Рейн біля Еггенштайн-Леопольдсгафен, що робить Еттлінген центральною частиною Альбталю, Альбської долини. Центральний Еттлінген і його найбільші складові громади (Брухгаузен, Етлінгенвайер, Обервайер) лежать на самій рівнині, але деякі села (Шпессарт, Шельбронн і Шлуттенбах) розташовані серед найпівнічніших передгір’їв Шварцвальду. Адміністративний поділМісто складається з 6 районів:
ІсторіяЕттлінген був важливим перехрестям у римські часи, коли регіон входив до складу провінції Верхня Германія. Це підтверджується багатьма артефактами, знайденими в цьому районі, включаючи «камінь Нептуна», який вшановує розлив Рейну, і залишки римської лазні, розкопані під церквою Св. Мартіна. Місто вперше згадується в 788 році як «Едінінгом» у акті дарування, що належить абатству Вайссенбург в Ельзасі (нині у Франції). У 965 році село Еттлінген («Едінінгом») отримало статус ринкового міста від імператора Оттона Великого. Маркграф Герман V[en] став феодалом Еттлінгена в 1219 році. У наступні століття Еттлінген перетворився на важливий адміністративний центр у межах Баден-Баденського маркграфства. Етлінген дав назву лінії оборонних земляних споруд (Еттлінгенська лінія[en]), побудованій для стримування французької агресії. Під час Дев'ятирічної війни місто було майже повністю спалене військами Людовика XIV, але, попри це, було відновлено в наступні десятиліття під орудою маркграфині Сибілли Огюст[en]. Після того, як католицька лінія Баден-Бадена вимерла в 1771 році, Еттлінген перейшов до протестантського Баден-Дурлаське маркграфства, яке стане возз'єднаним Баденським маркграфством. Під час Французьких революційних війн 9 липня 1796 року Еттлінген був місцем битви[en] між частинами французької армії Рейну та Мозеля[en] та армії Габсбургів Верхнього Рейну[2]. Еттлінген залишався незалежним містом до 1937 року, коли його було включено до адміністративної одиниці, яка стала округом Карлсруе в 1939 році. Еттлінген та його навколишні села та землі продовжують бути частиною цього району. У 1966 році Еттлінген перевищив позначку в 20 000 жителів і отримав статус Великого Крейсштадта урядом землі Баден-Вюртемберг. Під час комунальних реформ на початку 1970-х років кілька менших громад було включено до складу Еттлінгена, збільшивши населення до понад 30 000 осіб. Рейнланд-КазернеЕттлінген — місце розташування Рейнланд-Казерне. Колишня база німецької армії, багато років після Другої світової війни була домівкою для кількох підрозділів армії США та багатьох американців. У середині 1990-х армія США повернула казарми Німеччині. Зараз тут розташована приватна школа, медичні кабінети, центр реєстрації транспортних засобів, нове житло та кінотеатр «Куліссе». Серед підрозділів армії США, що базувалися в Рейнланд-Казерне, були 78-й інженерний батальйон і 44-й батальйон зв'язку. Транспорт До Еттлінгена можна доїхати по федеральній трасі 5 (Альсфельд – Вайль-на-Рейні) і федеральній трасі 3 (Букстехуде – Вайль-на-Рейні). З 1994 року дорога зі Шварцвальду з Бад-Герренальба через Альбталь пролягає повз місто через тунель. Провідна залізнична станція — Еттлінген-Вест на залізниці Мангайм — Базель (обслуговується маршрутами S 71, RB41 і RB44), також місто обслуговує кілька станцій на Альбтальбані від Карлсруе до Бад-Герренальба (обслуговується маршрутами S1, S11 і S12): «Нойвізенребен», «Вазен», «Ербпринц», «Штадт», «Альбгаубад» та «Шпіннерай». У районі Брухгаузен також є зупинка на залізниці Мангайм —Базель. Також існує залізничне відгалуження, що сполучає залізничну станцію Еттлінген-Вест із залізничною станцією Еттлінген-Штадт, але лінією курсують лише окремі пасажирські поїзди сезонно. Місто також обслуговується кількома автобусами, якими керує Karlsruher Verkehrsverbund[de], маршрути яких обслуговують різні райони Еттлінгена, а також більш віддалені пункти призначення, такі як Дурлах. Споруди     Головною визначною пам'яткою міста є Марграфський палац, побудований в 1727-1733 р.р. за планами Йоганна Міхаеля Людвіга Рорера[de]. Католицький парафіяльний костел Св. Мартина[de] був перебудований в 1732/1733 рр.; він стоїть на місці римської лазні і має двохтисячолітню історію. Фундамент церкви Св. Мартіна стоїть на римських руїнах ІІ століття, нижня частина вежі є романським і датується ХІІ століттям. Готична восьмигранна вежа була побудована в ХIV столітті і була перебудована в стилі бароко в 1715 році. Готичний хор датується ХV століттям і був розширений бароковим нефом в 1733 році. На західному фасаді костелу Св. Мартина можна побачити скульптуру святого та герб маркграфського союзу. Орган походить від братів Штіфеллів, синів Йоганна Фердинанда Бальтазара Штіфелля[de]. Найновішим досягненням є розпис стелі Еміля Вахтера[de] 1988 року, площею 812 м². Інші церкви: Йоганнескірхе та Святого Серця[de] з майже 70-метровою церковною вежею, найвищою будівлею в Еттлінгені, і куполом, розписаним Клеменсом Гіллебрандом[de] в 1990 році, побудована в 1902-1906 р.р. у неороманському стилі за проектом Йоганнеса Шрота[de], керівника архієпископського будівельного офісу в Карлсруе. Ратуша датується 1737/1738 роками. Від міських укріплень збереглися окремі частини муру та прихована вежа. Однією з визначних пам'яток міста є пізньоготичний фонтан Георгсбруннен на ринковій площі 1494 року. На фонтані розташовані чотири герби: Австрії (спереду), Баден-Шпонгайма (праворуч), Еттлінгена (ліворуч) і Трієра (позаду). Вежа ратуші, яка датується ХІІ століттям, була колишньою міською брамою; в 1737/1739 р.р. до неї додали восьмикутник і бароковий купол і з’єднали її з ратушею. Також варто згадати вежу Бісмарка[de] на краю Ватткопфа[de], фонтан Нарренбруннен 1549 року, портрет Ганса фон Зінгена на шахті ренесансного фонтану, камінь Нептуна римських часів, статую Непомука 1724 року та Верхню паперову фабрику — фахверкову будівлю з мансардним дахом 1791 р. Ще однією визначною пам'яткою є готель-ресторан Ербпринц[de] . Частину комплексу будівель, що виходить на вулицю, яка також є найстарішою, було оголошено будівлею, що визначає міський пейзаж, і сьогодні містить винний бар. Парки Для Державної садової виставки 1988 року більшу територію на півдні міста було перетворено на парк із водотоком і озером. Сьогодні Горбахпарк в основному використовується пішоходами та фанатами моделей човнів. Розарій на території колишнього саду при замку маркграфства також був створений для виставки. На схід, дещо прихований, є менший парк Ваттальден зі ставком і багатьма віковими деревами. Фестиваль Watthalden проходить тут раз на рік у літні вихідні з музикою найрізноманітніших жанрів. За костелом Пресвятого Серця є також невелика паркова зона, Старе кладовище. Нині використовується як рекреаційна зона, колись тут знаходився міський цвинтар. Інша популярна зелена зона — трав'яна зона міського парку Еттлінген, де є фонтан, побудований для виставки. Зелену зону обрамляють майстерно висаджені клумби міських садівників, а з міського парку є прямий вихід на Альбтальбан. Уродженці
ГалереяПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
