Етопозид
Етопозид (англ. Etoposide, лат. Etoposidum) — напівсинтетичний цитостатичний лікарський засіб, який за своїм походженням є похідним подофіллотоксину[2][3] — неалкалоїдного токсину кореневища Podophyllum peltatum (або дикої мандрагори).[4] Етопозид застосовується як внутрішньовенно, так і перорально.[5][3] Етопозид уперше синтезований у 1966 році[6], та мав початкову кодову назву VP-16 (за прізвищем одного із дослідників — швейцарського вченого фон Варбунга (нім. Von Wartbung) та друга буква — від подофіллотоксин)[7], та уперше схвалений FDA у 1983 році.[6] Фармакологічні властивостіЕтопозид — напівсинтетичний лікарський засіб, який отримується з кореневища Podophyllum peltatum. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту топоізомерази ІІ, яка необхідна для реплікації ДНК, транскрипції РНК та завершення мітозу. Застосування препарату призводить до інгібування мітозу та блокування клітин у S-G2-інтерфазі клітинного циклу, наслідком чого є розрив дволанцюжкової спіралі ДНК та загибель клітин.[8][9][10] Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то етопозид більш активний до клітин злоякісних пухлин.[4][6][11] Етопозид застосовується у складі комбінованої терапії для лікування різних видів раку легень, раку шлунка, раку молочної залози (у тому числі з метастатичним ураженням печінки та плеври), раку яєчника, пухлинах яєчка, хоріокарциномі, мезотеліоми, саркоми Капоші, саркоми Юїнга, нейробластомі, лімфогранулематозі та неходжкінських лімфомах[10][3] та деяких видах лейкозів (разом із рубоміцином, вінкристином, цитозинарабінозидом або тіогуаніном і доксорубіцином).[5] Проводяться дослідження щодо ефективності етопозиду для профілактики реакції відторгнення трансплантату при трансплантації органів.[6] ФармакокінетикаЕтопозид швидко всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату при пероральному застосуванні становить у середньому 50 % (варіює від 25 до 75 %), при внутрішньовенному застосуванні біодоступність становить 100 %. Етопозид майже повністю (на 97 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Етопозид проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат частково в печінці із утворенням переважно неактивних метаболітів. Виводиться етопозид із організму переважно із сечею у незміненому вигляді, частина препарату (до 16 %) виводиться з фекаліями, незначна частина (до 6 %) виводиться із жовчю. Період напіввиведення етопозиду в першій фазі становить 0,6—2 години, в термінальній фазі 5,3—10,8 годин (в середньому 7 годин). При порушенні функції печінки або нирок час напіввиведення препарату збільшується.[8][10][3] Показання
Етопозид застосовується для лікування раку яєчника, раку молочної залози, раку легень, раку шлунка, пухлинах яєчка, хоріокарциномі, мезотеліоми, саркоми Капоші, саркоми Юїнга, нейробластомі, лімфогранулематозі та неходжкінських лімфомах та лейкозах.[10][3] Побічна діяПри застосуванні етопозиду побічні ефекти спостерігаються досить часто, найчастішими побічними ефектами препарату є[2][10][3]:
При застосуванні етопозиду також можливий мутагенний та тератогенний ефект, а також збільшення ризику виникнення злоякісних пухлин (у тому числі лейкозів). ПротипоказиЕтопозид протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вираженому пригніченні функції кісткового мозку, виражених порушеннях функції печінки або нирок, дітям у віці менше 2 років, вагітності та годуванні грудьми.[2][3] Форми випускуЕтопозид випускається у вигляді желатинових капсул по 0,025; 0,05 та 0,01 г; концентрату для приготування розчину для внутрішньовенних інфузій у флаконах по 20 мг/мл по 2,5; 5; 10; 20; 25 та 50 мл; в ампулах по 5 мл; у флаконах для ін'єкцій по 0,1; 0,5 та 1 г.[2][12][3] Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia