Електричний стілецьЕлектри́чний стіле́ць (англ. electric chair) — пристосування, за допомогою якого у деяких штатах США виконуються смертні вироки. Для умертвіння засудженого використовується електричний струм, що пропускається через його тіло. Теоретично страта на електричному стільці є безболісною[джерело?], за винятком випадків відмови обладнання. Стілець був винайдений Томасом Едісоном. ЗастосуванняЕлектричний стілець був уперше використаний у США 6 серпня 1890 року в Обернській в'язниці штату Нью-Йорк (через одинадцять років у цій же тюрмі на електричному стільці був страчений Леон Чолгош (англ. Leon Czolgosz) — вбивця президента Мак-Кінлі). Протягом XX століття його застосовували у 25 штатах, проте в останні десятиліття електричний стілець активно витіснявся іншими формами кари (наприклад, смертельною ін'єкцією) і зараз використовується досить рідко. Деякий час застосовувався також у Філіппінах. Станом на початок XXI століття застосовується у шести штатах — в Алабамі, Флориді, Південній Кароліні, Кентуккі, Теннессі та Вірджинії за вибором засудженого поряд зі смертельною ін'єкцією, причому у Кентуккі і Теннессі право обрати смерть через використання електричного стільця мають лише засуджені, що вчинили злочин раніше визначеної дати (у Кентуккі — 1 квітня 1998 року, у Теннессі — 1 січня 1999 року). У Небрасці електричний стілець використовувався як єдиний спосіб страти, проте 8 лютого 2008 року Верховний суд Небраски постановив, що він є «жорстоким і незвичайним покаранням», забороненим Конституцією. В Оклахомі може застосовуватися лише у суворо обумовлених випадках, наприклад, якщо всі інші методи страти будуть визнані неконституційними на момент виконання смертного вироку. Протягом 2004 року цей спосіб страти був використаний лише один раз, у 2005 році жодного разу не використовувався, у 2006 році — один раз.[1] Останнього разу електричний стілець застосовували 18 березня 2010 року, коли у штаті Вірджинія був страчений Пол Пауелл — расист-убивця, який убив дівчину за те, що вона зустрічалася з чорношкірим, крім того, він зґвалтував і спробував убити її сестру.[2] Пристрій і принцип діїЕлектричний стілець являє собою крісло з діелектричного матеріалу з підлокітниками і високою спинкою, обладнане ременями для жорсткої фіксації засудженого. Руки кріпляться на підлокітниках, ноги — у спеціальних затискачах ніжок. Також до стільця додається спеціальний шолом. Електричні контакти підведені до місць кріплення щиколоток і до шолома. До складу технічного забезпечення входить підвищувальний трансформатор. Під час виконання страти на контакти подається змінний струм з напругою порядку 2700 В, система обмеження струму підтримує струм через тіло засудженого близько 5 А. (Наведені параметри характеризують електричний стілець, який використовували у штаті Массачусетс, згідно з описом до розділу Посилання.) Струм і напруга обмежені, щоб засуджений не загорівся під час страти. Система управління електроживленням стільця має захист від включення, який деактивує безпосередньо перед стратою відповідальна особа за допомогою спеціального ключа. За однією з версій, стілець може мати один або кілька керуючих вимикачів, натисканням на які включається подача струму. У такому випадку вони включаються одночасно різними катами, причому у дійсності струм включає тільки один з них. Такий порядок використовується для того, щоб ніхто, включаючи самих виконавців, не міг знати, хто насправді здійснив кару (за аналогією з широко відомим видом розстріла, коли частині стрільців видається зброя, заряджена холостими патронами). Порядок проведення стратиЗасудженого саджають на електричний стілець, руки кріплять до підлокітників, а ноги — до кріплень ніжних контактів. На голову смертника надягають відлогу, або заклеюють очі, а вже потім надівають шолом. Щоб прискорити смерть і полегшити фізичні страждання засудженого у шолом вкладається губка, просочена сольовим розчином, а волосся на маківці виголюється. Це робиться для того, щоб забезпечити мінімальний електричний опір контакту шолома з головою. Тулуб фіксується додатковими ременями. Після відключення системи захисту кат вмикає подачу струму. Напруга включається двічі, на одну хвилину, з перервою в 10 секунд (у різних конструкціях кількість включень та інтервали часу можуть відрізнятися). Після відключення живлення лікар повинен упевнитися у тому, що засуджений мертвий. У деяких штатах США та державах, у разі ненастання смерті операція може продовжитись. У законах інших передбачено помилування у разі, якщо засуджений дивом пережив три включення струму по одній хвилині. Вільям Вендівер був убитий тільки після п'ятого розряду струму (16 жовтня 1985 р., штат Індіана (1001 смерть, А. П. Лаврін)). Гуманність страти на електричному стільціЕлектричний стілець було введено як гуманний засіб смертної кари. Прихильники цього виду страти стверджують, що вона безболісна — електричний струм заданих параметрів руйнує відділи нервової системи, відповідальні за відчуття й усвідомлення болю, за час у двадцять-тридцять разів менше, ніж необхідно для того, щоб людина відчула біль. Противники електричного стільця вказують на те, що ці твердження є продуктом теоретичних розрахунків, а не перевіреним фактом. У деяких випадках до настання смерті доводиться пропускати через тіло засудженого струм протягом декількох хвилин або навіть довше. При цьому у страченого може відбуватися мимовільне сечовипускання, дефекація, блювота, у тому числі кров'ю, потемніння і обвуглювання шкіри. Бували прецеденти, що у людини лопалися або виходили з орбіт очі. У приміщенні поширюється запах горілої плоті, може йти дим. Відомі випадки загоряння (загоряється волосся на голові). У разі несправності у роботі обладнання або будь-яких порушень правил використання смерть може настати не відразу. З іншого боку, за відомостями американських організацій, які виступають за скасування смертної кари, кількість подібних накладок при використанні електричного стільця таки істотно менше, ніж при стратах шляхом смертельної ін'єкції. ІсторіяСтворення електричного стільця пов'язується з ім'ям Томаса Едісона. У 1880-х роках у США Едісон, який організував першу систему електропостачання на постійному струмі, активно конкурував з новими системами електропостачання на базі змінного струму. Ці події отримали назву війни струмів. Едісон переконував споживачів у недоліках системи конкурентів, пропагував небезпеку таких систем, проводячи, у тому числі, публічні досліди з умертвіння тварин змінним струмом. Ці події збіглися з початком обговоренням у країні питання про вибір гуманнішого способу смертної кари (до 80-х років XIX століття у США застосовувалося, головним чином, повішення. Раз-у-раз у пресу просочувалися жахливі сцени занадто довгої і болісної смертно кари: навіть найдосвідченіший кат іноді не міг передбачити нюанси, і смерть наставала не від перелому хребців, як це було, а від удушення, що більш болісно. Все ширше використання електрики супроводжувалося періодичними нещасними випадками, внаслідок яких гинули люди. У 1881 році у Буффало, штат Нью-Йорк, зубний лікар Альберт Саутвік випадково став свідком загибелі літнього п'яниці, який доторкнувся до контактів електричного генератора. Вражений тим, як швидко і зовні безболісно настала смерть, Саутвік звернувся до свого друга, сенатора Девіда Макміллана, з пропозицією замінити мотузку на дроти. Той попросив законодавчі збори штату Нью-Йорк розглянути перспективи використання електрики при смертній карі, щоб відмовитися від повішення. У 1886 році була створена комісія для дослідження питання «про гуманніший спосіб приведення у виконання смертних вироків, що заслуговує на схвалення». На цьому етапі в історію електричного стільця включився Томас Едісон. Винахідник влаштував у Вест-Орандж, штат Нью-Джерсі, показовий дослід: кілька кішок і собак заманили на металеву пластину під напругою 1000 В змінного струму. У 1888 році у штаті Нью-Йорк законодавчими зборами було прийнято закон, який встановив страту за допомогою електрики як прийнятий у штаті спосіб приведення у виконання смертних вироків. У другій половині 1888 року винахідник Гарольд Браун і співробітник Колумбійського університету (Нью-Йорк) Фред Пітерсон провели у лабораторіях Едісона дослідження з використання електрики для смертної кари. Протягом кількох місяців було вбито струмом більше двох десятків собак, за результатами експериментів 12 грудня 1888 року група представила Судово-медичному суспільству штату Нью-Йорк доповідь, у якій рекомендувала електричний стілець як знаряддя страти (розглядалися й інші варіанти, у тому числі бак з водою і стіл з гумовим покриттям). 1 січня 1889 року у штаті Нью-Йорк набрав чинності «Закон про електричну страту». Противником електричного стільця став Джордж Вестінгауз, який розробив систему постачання споживачів електрикою на змінному струмі, головний конкурент Едісона. Після введення у дію закону про страту на електричному стільці Вестингауз відмовився поставляти генератори змінного струму тюрмах, внаслідок чого Едісону і Брауну довелося купувати генератори обхідними шляхами. Першими засудженими до страти на електричному стільці стали Вільям Кеммлер і Джозеф Шаплен (перший — за вбивство коханки, другий — за вбивство сусіда[3]). Шаплен був помилуваний і отримав довічне ув'язнення. Вестингауз намагався врятувати і Кеммлера, для чого найняв адвокатів, які вимагали оскарження вироку на підставі того, що страта на електричному стільці потрапляє під визначення «жорстокого і незвичайного покарання», забороненого восьмою поправкою до конституції США, однак апеляції були відхилені. У 1890 році Едвін Девіс, який працював електриком у в'язниці міста Оберн, розробив першу дієву модель електричного стільця. 6 серпня 1890 року Вільям Кеммлер був першою у світі людиною, яку стратили на електричному стільці в Обернськой в'язниці. Хоча один з репортерів і заявив: «Йому зовсім не було боляче!», Насправді кара пройшла не цілком гладко: після першого включення струму Кеммлер був ще живий, струм довелося включати вдруге. Джордж Вестінгауз прокоментував страту словами: «Сокирою б у них вийшло краще» (Кеммлер вбив коханку сокирою). У 1896 році електричний стілець було введено в Огайо, у 1898-у — у Массачусетсі, у 1906 році — у Нью-Джерсі, у 1908-у — у Вірджинії, у 1910-у — у Північній Кароліні. За наступний десяток років він був узаконений ще у понад десяти штатах і став найпопулярнішим в Америці знаряддям страти. Всього за більш ніж сто років застосування на електричному стільці було страчено понад 4300 осіб. Задуманий як засіб дискредитації систем електропостачання на змінному струмі, електричний стілець саме цієї функції виконати не зміг. Незважаючи на його появу, застосування змінного струму розширювалося. Пізніше Едісон був змушений визнати, що недооцінив переваги змінного струму. У 1912 році Вестингауз був удостоєний Едісонової медалі за досягнення у розвитку цієї технології. Після того, як у 1976 році у США було відмінено, введений у 1967 році мораторій на смертну кару, більшість штатів, що раніше практикували страту на електричному стільці, перейшли до використання смертельних ін'єкцій. Основним мотивуванням цього рішення було те, що електричний стілець дуже дорогий в експлуатації. Крім того, багато хто вважає страту на електричному стільці жорстоким і незвичайним покаранням [1] [Архівовано 2 лютого 2008 у Wayback Machine.]. Досі електричний стілець може використовуватися у 13 штатах. У деяких штатах засуджений має право сам вибрати метод страти (крім ін'єкції і електричного стільця практикується розстріл, повішення та газова камера). За межами СШАВідомі випадки застосування саморобних електричних стільців як знаряддя тортур різними ОЗУ на ПСП, зокрема, «рабовласник» Олександр Комін з Вятських Полян використовував саморобний електричний стілець для вбивства одного зі своїх в'язнів. Страчені на електричному стільці люди, що стали популярними
У масовій культуріТюремне населення Америки називає електричний стілець «жовта мама» або «стара коптильня». У літературі
Цікаво, що у романі Кінга «Зелена Миля» описано страту на електричному стільці постійного струму, хоча вище у статті в історії та принципі дії описується застосування змінного струму. У музиці
Оригінальний текст (рос.)
«Хочешь ли ты изменить этот мир, Сможешь ли ты принять как есть, Встать и выйти из ряда вон, Сесть на электрический стул или трон?» У кіно
Примітки
Посилання
|