|
Економіка Швеції
Швеція — високорозвинена та індустріальна країна з добре розвинутим сільським господарством. Шведська економіка відзначається високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Частка Швеції у світовому виробництві становить близько 1 %, а у світовій торгівлі перевищує 2 % (при кількості населення, що дорівнює близько 0,2 % населення земної кулі). Основні галузіЦелюлозно-паперова і деревообробна, металургійна, гірничовидобувна. Провідна галузь — багатогалузеве машинобудування (електротехнічне, електронне, турбіно-, верстато-, судно-, автомобілебудування). Швеція посідає третє місце у світі за виробництвом целюлози, п'яте — за видобутком залізної руди. Розвинуті хімічна, харчова, лісопильна, текстильна, взуттєва промисловість. Близько 90 % продукції виробляється приватними компаніями, такими як Ericsson AB, Alfa Laval Group, IKEA, з них приблизно половину становить машинобудування. У сільському господарстві виробляється лише 2 % ВВП. Країна генерує електроенергію, заготовлює дерево, виробляє папір і картон, чавун, сталь, прокат чорних металів, цемент, синтетичні смоли і пластмаси, автомобілі — легкові, вантажні та автобуси.сільське господарство Високорозвинуте, механізоване сільське господарство з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Переважають фермерські господарства. Головна галузь — м'ясо-молочне тваринництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і значна частина продукції сільського господарства експортується. Приватні фірми виробляють близько 90 % продукції, причому 50 % продукції та експорту припадає на інженерний сектор. Сільське господарство займає лише 2 % ВВП і 2 % внутрішнього ринку праці. Проте за останні роки ця надзвичайно позитивна загальна картина була дещо затьмарена бюджетними труднощами, високим рівнем безробіття і поступовою втратою конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Швеція гармонізувала свою економічну політику з нормами ЄС, до якого вона приєдналася на початку 1995 року. ВВП у 2001 році становив 4 %. Експорт-ІмпортЕкспортЕкспортні товари: продукція машинобудування (35 %), папір і картон (перше місце у світі), целюлоза і залізна руда (друге місце), деревина і пиломатеріали (четверте місце), хімікати. Партнери по експорту: ЄС — 55 % (Німеччина — 11 %, Велика Британія — 10 %, Данія — 6 %, Фінляндія — 5 %, Франція — 5 %), США — 9 %, Норвегія — 8 % (1999 р.) ІмпортІмпортовані товари: машини, устаткування, мінеральне паливо, метали, продовольство, хімікати, автомобілі, харчові продукти, одяг. Партнери по імпорту: ЄС — 67 % (Німеччина — 18 %, Велика Британія — 10 %, Данія — 7 %, Франція — 6 %), США — 6 %, Норвегія — 8 % (1999 р.) Товарообіг між Україною і ШвецієюСвітова фінансова криза 2008 року і хвилювання 2014 року скоротили торгівлю, але в 2015 і 2016 роках, вона знову піднімається.
Історія  За сто років з відсталої (однієї з найбідніших в Європі) країни, якою вона була в середині XIX ст., перетворилася на одну з найрозвиненіших в економічних відносинах держав. На початку минулого століття Швеція була переважно аграрною країною, однією з найбідніших у Європі. Однак завдяки багатим внутрішнім запасам залізної руди, лісам та гідроенергії, талановитим інженерам і кваліфікованим робітникам стала можливою швидка індустріалізація, що перетворила Швецію на державу з сучасним рівнем добробуту. Особливо прискорився економічний розвиток у повоєнний період, до середини 1970-х років, коли шведська експортна промисловість відзначалася високою конкурентоспроможністю. Проте протягом останніх двох десятиліть ВНП у розрахунку на душу населення в Швеції зменшився до рівня, нижчого від середнього в країнах-членах ОЕСР. У 1970-х роках за вартістю промислової продукції на душу населення Швеція знаходилася на першому місці в Європі. Перетворенню економіки з відсталої аграрної в передову промислову сприяла наявність великих запасів важливих природних ресурсів: залізняку, лісу, гідроенергії. Величезний зовнішній попит на шведський ліс і залізняк, здатність Швеції розробляти ресурси і близькість європейських ринків в епоху високих транспортних витрат були основними чинниками розвитку. У 70-х роках минулого сторіччя шведські залізняк і ліс були необхідні для індустріалізації Європи. Розширення шведського експорту сприяло індустріалізації країни і зростанню міського населення, що у свою чергу привело до розвитку мережі залізниць і будівництва. На основі шведських винаходів створювалися і швидко росли нові компанії в металургії і машинобудуванні. Хоча як і раніше домінували лісопильна і залізорудна галузі, швидко розвивалися целюлозно-паперова промисловість і машинобудування. Частка робочої сили, зайнятої в промисловості, з 1870 по 1913 р. зросла з 15 до 34 %. На початок першої світової війни на сільське господарство все ще доводилася половина працюючого населення. В умовах швидкого зростання населення важливе значення мала еміграція, перш за все до Північної Америки. У 1860—1930 рр. країну покинули 1,2 млн шведів. Еміграція дозволила уникнути голоду і масового безробіття. Швеція уникнула участі в обох світових війнах, що дозволило не тільки зберегти виробничий потенціал і трудові ресурси, але і значно збагатитися на постачаннях воюючим країнам і при відновленні європейської економіки. У міжвоєнний період Швеція по темпах зростання ВПП поступалася тільки США. Проте серйозного удару по економіці завдали дві глибокі економічні кризи: у 1921—1922 рр. унаслідок дефляції після першої світової війни, що привело до падіння промислового виробництва на 25 % нижче за рівень 1913 р., і на початку 30-х років, коли безробіття серед членів профспілок в 1933 р. становило 25 %. У післявоєнний період економіка Швеції розвивалася швидкими темпами. Це були її «золоті» роки. Головним чинником цього розвитку був експорт. Зростання продуктивності праці становило в середньому в рік 5,1 % в першій половині 60-х років і 4,3 % в 1965—1974 рр. Це пояснювалося значними капіталовкладеннями і успіхами в політиці зайнятості. У 70-і роки темпи зростання впали. Після енергетичної кризи 1973—1974 рр. в промисловості країни виникли ряд серйозних проблем. В значній мірі це стало наслідком вельми глибокої і тривалої світової кризи середини 70-х років. Швецію уразили глибокі структурні кризи. Близько 25 % промислового виробництва доводилося на галузі, уражені кризою: гірничодобувну, чорну металургію, лісову і суднобудування. Зросла міжнародна конкуренція. На світовий ринок вийшли країни з низькими трудовими витратами. Скоротилися витрати на транспорт. Різко зросли ціни на нафту. У той же час конкурентоспроможність шведської промисловості різко знизилася в 1975—1976 рр., коли витрати на робочу силу зросли приблизно на 40 %. В результаті шведська промисловість втратила за 1975—1977 рр. майже 20 % своєї частки на світовому ринку. Надлишок потужностей і низький світовий попит на чавун і сталь негативно відбилися на чорній металургії Швеції. Лісова промисловість втрачала свої позиції під натиском конкурентів, перш за все з Північної Америки. Великий світовий надлишок світових потужностей в суднобудуванні у поєднанні із слабким попитом як на нові судна, так і на фрахтування різко скоротив випуск судів в Швеції. Виробництво взуття і одягу випробовувало дуже серйозну конкуренцію з боку деяких країн, що розвиваються, де витрати на робочу силу були значно нижчі, ніж в Швеції. Щоб уникнути дуже різких структурних зрушень в промисловості і швидкого зростання безробіття, держава з середини 70-х по початок 80-х років надавала в значних обсягах допомогу ураженим галузям, перш за все чорній металургії, суднобудуванню і гірничодобувній промисловості. У 1977 р. (вперше за 25 років) скоротився ВВП. Слабкий приріст в 1978—1980 рр. змінився черговим падінням в 1981 р. З середини 70-х років темпи зростання продуктивності праці різко сповільнилися і склали в 1975—1984 рр. тільки 1,4 % в рік. Кількість відпрацьованого часу з середини 60-х років скоротилася в основному унаслідок законодавчих реформ про робочий час, про пенсійний вік і про відпустки. Ці реформи враховували зростання населення і частку зайнятих жінок. З метою відновлення конкурентоспроможності уряд здійснив серію девальвацій починаючи з серпня 1977 р., коли крона була девальвована на 10 %. Одночасно Швеція вийшла з європейської валютної системи, відомої як «валютна змія». Проте попит на нові товари і технологічний прогрес привели до зростання питомої ваги високотехнологічних галузей. Машинобудування за останній період укріпило свої позиції. Швидко розвивалася і фармацевтична промисловість. З 1983 року положення різко змінилося, і шведська економіка почала вибиратися з кризи. Унаслідок двох девальвацій крони зросла цінова конкурентоспроможність, що привело до зростання експорту. У 1983 р. ВВП зріс на 2,4 %, промислове виробництво — на 5,1 %, продуктивність праці — на 7,4 %. У 1984 році зростання ВВП склав 4 % — найвищий показник з 1973 р. Головним чинником зростання знову був експорт. У подальші два роки темпи зростання дещо знизилися через уповільнення зростання експорту. Підвищення доходів населення привело до збільшення особистого споживання, що стало важливим каталізатором тривалого економічного підйому. У абсолютних показниках ВВП в поточних цінах становив в 1970 р. −172 млрд крон, в 1980 — 525 млрд, в 1985 р. — 861, в 1989 р. — 1221 млрд крон. В цілому в 80-х роках Швеція мала приріст ВВП трохи вище середнього по Західній Європі. Сприятлива світова кон'юнктура позитивно позначилася на шведській промисловості. Виробничі потужності використовувалися на 90 %, а в багатьох галузях цей показник був ще вищий. Це зажадало значного обсягу нових капіталовкладень. За 1983—1989 рр. обсяг промислових інвестицій зріс більш ніж на 60 %. Брак кваліфікованої робочої сили і велика кількість невиходів на роботу — основні причини, стримуючі розширення промислового виробництва. Попри це, обсяг виробництва швидко збільшувався. Надходження і обсяг замовлень, прибутковість після 1982 року знаходилися на достатньо високому рівні. Високий інвестиційний рівень спостерігався і у сфері послуг, яка в меншій мірі залежить від кон'юнктури. Він виражався головним чином в раціоналізації виробництва і насиченні його електронно-обчислювальною технікою. Провідною тенденцією економічного розвитку Швеції в 80-і роки став перехід від традиційної залежності від залізняку і чорної металургії до передової технології у виробництві транспорту, електротоварів, засобів зв'язку, хімічних і фармацевтичних виробів. У другій половині 1980-х років Швеція відчувала великий дисбаланс на макроекономічному рівні, що призвів до стрімкого підвищення цін і видатків, а також до росту дефіциту державного бюджету. На початку 1990-х років Швеція зазнала найбільшого з 1930-х років економічного спаду. Завдяки широкій програмі заходів загальнобюджетний дефіцит було скорочено більше ніж на 10 % ВВП 1994 року, і вже в 1998 році отримали надлишок у розмірі 2,5 % ВВП. Такого якісного стрибка не знає жодна з країн ОЕСР. Зміцнення бюджету супроводжувалося значним поліпшенням макроекономічних показників. В останні роки зменшилися відсоткові ставки на довгострокові позики. Різниця у відсоткових ставках порівняно з іншими європейськими країнами скоротилася до 0,4 відсотка. Темпи інфляції як і раніше низькі і сталі, а продуктивність праці і виробництва значно зросли після знецінення шведської крони у 1992 році. Протягом 1990—1997 років продуктивність праці зросла на 60 % в наукомістких галузях промисловості і майже на 40 % у капіталомістких галузях. Завдяки успішній експортній діяльності ринкова участь Швеції збільшилась від 1992 року більше ніж на 20 %. Економіка Швеції на межі ХХ-XXI ст  Незважаючи на свою помірну частку у ВВП (22 % у 1997 році), промислове виробництво і досі відіграє провідну роль у шведському експорті. 14 % відсотків у ньому становлять продукти лісової промисловості, 10 % — продукти хімічної промисловості, з яких 4 % припадає на фармацевтичні препарати і 55 % — на металоконструкції, вироби машинобудування і обладнання. 20 найбільших промислових груп, до яких належать зокрема АСТРА, Електролюкс, Ерікссон, Фармація, Вольво та СКА, формують понад половину загального шведського експорту товарів. Інтенсивність наукових досліджень і розробок у шведському промисловому секторі є однією з найвищих у світі. Близько 80 % видатків на наукові дослідження в шведській промисловості здійснюються 20 великими промисловими групами. Традиційно велику частку шведського виробництва становили капіталомісткі галузі, такі як паперово-целюлозна промисловість і чорна металургія. На сьогоднішній день, однак, все більшої ваги набуває високотехнологічна продукція: телекомунікаційне обладнання, спеціальні прилади, автомобілі, фармацевтичні препарати. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років у Швеції був зафіксований значний витік прямих інвестицій. 80 % прямих іноземних інвестицій (ПІІ) надійшли зі Швеції протягом 1986—90 років до країн ЄС, оскільки шведські компанії закріплювалися на внутрішньому ринку Європейського Союзу. Протягом 1990-х років притік ПІІ до Швеції зріс, і баланс став позитивним. Нині Швеція є одним із світових лідерів у галузі інформаційних технологій (ІТ). Зокрема, стрімке зростання компаній у таких секторах як Інтернет та ІТ привернув світову увагу. Країна є одним з лідерів на ринку мобільного зв'язку та бездротових інтернетних прикладних програм. Завдяки цьому Швеція стала важливим випробувальним ринком для компаній, які працюють з ІТ. Дуже часто можна почути і прочитати про Стокгольм як про інтернет-столицю Європи. Крім того, багато з найбільш розвинутих компаній, що займаються ІТ та мобільним зв'язком, таких як Microsoft, Nokia, Intel, та IBM, сьогодні переносять свої дослідження і розробки на територію країни. Шведське «ІТ-диво» стало можливим завдяки високопрофесійному рівневі працівників і сталим традиціям інновацій у сфері комп'ютерів та зв'язку. Ще одним додатковим фактором, якого часто не помічають, є те, що ІТ вже давно широко використовуються і в приватному, і в державному секторах, а також школах, коледжах, університетах і вдома. Сьогодні кожна друга сім'я у Швеції має найновішу модель персонального комп'ютера з доступом в Інтернет. Кількість домашніх користувачів Інтернету швидко зростає. Ще у 1998 році 72 % працюючого населення використовували комп'ютер на роботі. У період з 1995 по 1999 рік кількість користувачів мобільного зв'язку збільшилася з 1,5 до 4,6 млн. В результаті Швеція обігнала Сполучені Штати у глобальному індексі використання ІТ, який був складений американською аналітичною компанією IDC, і зараз вона є найрозвинутішою країною у сфері ІТ. Дотримуючись політики неучасті у війнах і нейтралітеті впродовж всього XX століття, Швеція добилася високого рівня життя населення в умовах капіталістичної системи господарства, заснованої на застосуванні високих технологій, і всеосяжного соціального забезпечення. Країна володіє сучасною інфраструктурою, чудовими внутрішніми і зовнішніми комунікаціями і висококваліфікованою робочою силою. Головними ресурсами економіки є ліс, гідроенергія і залізняк. Економіка орієнтована переважно на зовнішню торгівлю. Прагнення уряду до строгої фінансової дисципліни привело до профіциту бюджету в 2001 р., в 2002 р. він скоротився удвічі унаслідок глобального економічного спаду, зменшення доходів і збільшення витрат. Центральний банк Швеції (riksbank) прагне до підтримки стабільного курсу валюти і утримання інфляції на рівні 2 %. Зростання ВВП в 2005 склав 2,7 % (у 2004 — 3,7 %). Починаючи з 2001 р. в країні росте безробіття, яке в березні 2005 склало, за офіційними даними, 5,5 %. Зв'язок і транспорт є найважливішими складовими загальної інфраструктури країни. Таким чином, сьогодні Швеція належить до високорозвинутих індустріальних капіталістичних країн. Як вже було сказано, країна володіє значними (на загальноєвропейському рівні) запасами природних ресурсів: деревини, залізняку, гідроенергії. Аж до середини XX століття, галузі, пов'язані з переробкою лісу і залізняку, становили основу промислового виробництва і експорту. У сучасній економіці ліс, залізняк і напівфабрикати, що виробляються з них, грають вже другорядну роль, поступившись провідним місцем машинобудуванню, електротехніці і електроніці. Проте Швеція як і раніше залишається одним їх найбільших у світі виробників і експортерів залізняку, якісної сталі, пиломатеріалів і целюлозно-паперової продукції. Одна з найважливіших особливостей економіки Швеції — її «яскраво виражена експортна спрямованість»: на зовнішньому ринку реалізується близько 25 % валового національного продукту і більше 30 % промислових товарів. Країна сильно залежить від імпорту, за рахунок якого покривається до 25 % потреб Швеції в товарах і послугах. Це може бути пояснено процесами інтеграції, що відбуваються в Європі. Економіці країни властивий високий ступінь концентрації виробництва і капіталу. У провідних галузях промисловості, судноплавстві, банківській справі переважають великі концерни, такі як «SKF», «IKEA», «Еріксон», «Електролюкс», «Сканія», «Вольво». Ці і багато інших фірм знаходяться в тісному зв'язку з великими банками. Монополізація економіки дуже висока в Швеції. Особливістю є і зосередження великих капіталів в руках окремих сімейств. Наприклад, сімейство Валленбергів контролює компанії, біржова вартість акцій яких перевищує 1/3 акціонерного капіталу всіх зареєстрованих на біржі фірм. Економічна система, що існує в Швеції, зазвичай характеризується як «змішана економіка, що сполучає основні форми власності: приватну, державну, кооперативну». Близько 85 % всіх шведських компаній з числом зайнятих понад 50 чоловік належать приватному капіталу. Решта частини припадає на державу і кооперативи. Державний сектор розширюється, а частка кооперативного майже не міняється з 1965 року. Шведський державний сектор найрозвиненіший у сфері послуг. У соціальних послугах, складових половину сфери послуг, частка держави — 92 %, зокрема в охороні здоров'я — 91,9 %, в освіті — 88,7 %, в соціальному страхуванні — 98,2 % (за даними 1982 року). В цілому ж за статистикою на державу припадає 49 % зайнятих в секторі послуг, а з урахуванням державних компаній — 56 %. Природні ресурсиОсновні природні багатства: ліс (за запасами деревини посідає перше місце в Західній Європі), залізна руда, гідроенергія (друге місце в Західній Європі). Має запаси уранової сировини, достатні для забезпечення ядерної енергетики. Швеція багата на хвойні ліси, гідроенергію, залізну й уранову руди та інші мінерали, однак не має значних покладів вугілля і нафти. Залізорудні копальні розташовані на крайній півночі. Продукція їх видобутку переважно експортується. Шведські хвойні та змішані ліси забезпечують сировиною високорозвинуті галузі деревообробної промисловості — лісопильну, целюлозно-паперову та меблеву. Швеція є значним експортером продуктів деревообробної промисловості на світовий ринок. У 1997 році обсяг експорту в цій галузі становив 91 млрд шведських крон. Дешева гідроенергія була визначальним фактором промислового розвитку Швеції. Нині майже 15 % енергії країна одержує від гідроелектростанцій, більшість з яких збудовані на великих північних річках. Понад 40 % споживаної енергії в Швеції припадає на імпортовану нафту, 7 % — на імпортовані вугілля і кокс. Дванадцять шведських атомних реакторів забезпечують 15 % сукупної енергії, або майже 50 % електроенергії. Решту енергії дають біопаливо, торф, спалювані відходи тощо. Здійснюється масштабна політична програма з енергозабезпечення, спрямована на розвиток екологічно безпечної та економічно ощадної системи. Ця програма має полегшити зміни попиту і пропозиції на ринку електроенергії в середньостроковій і довгостроковій перспективах, на шляху до реструктуризації енергосистеми. Попереднє рішення про виведення з ладу всіх атомних реакторів у Швеції до 2010 року було скасовано, а закриття першого реактора в Барсебеку було відкладено до закінчення його робочого періоду. Азартні ігриАзартні ігри в Швеції є законними, більшість цього ринку контролюється державною монополією, компанією Svenska Spel, що видає ліцензії та слідкує за дотриманням законодавства. Великою популярністю в Швеції є спортивні ставки, зокрема, на кінні перегони. У Швеції діють 4 наземні казино, всі вони називаються Casino Cosmopol. Вони розташовані в Сундсвалі, Стокгольмі, Гетеборзі та Мальме. Це великі казино, мінімальний вік для їх відвідування складає 20 років. Наглядом за даною сферою бізнесу займається Шведська ігрова інспекція. Див. такожПримітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Економіка Швеції
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
