Економіка Узбекистану
Узбекистан — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, газова, легка, харчова, хімічна, машинобудівна, електроенергетика, кольорова, чорна металургія, паливна і нафтохімічна. Транспорт — автомобільний, залізничний, трубопровідний, річковий, повітряний. Приблизно 80 % всіх вантажообігу в Узбекистані припадає на залізниці. Мережа залізниць загальною протяжністю бл. 3400 км зв'язує республіку з сусідніми країнами. Є також 63 000 км шосейних доріг, але число доріг з твердим покриттям невелике. Найважливіші з них — шосе Ташкент — Термез, Ташкент — Бухара — Муйнак, Ташкент — Коканд. Майже кожне велике місто Узбекистану має свій аеропорт. Ташкентський міжнародний аеропорт здійснює регулярне повітряне сполучення з багатьма країнами, включаючи Росію, Німеччину, Туреччину, Велику Британію, Нідерланди, Індію і США.  ІсторіяЗа даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 24 млрд. Темп зростання ВВП — 4,4 %. ВВП на душу населення — $1007. Прямі іноземні інвестиції — $ 55 млн. Імпорт — $ 7,3 млрд (г.ч. РФ — 16 %; Південна Корея — 11 %; Німеччина — 8,4 %; США — 7,4 %; Туреччина — 6 %). Експорт — $ 7,6 млрд (г.ч. РФ — 14 %; Швейцарія — 10 %; Велика Британія — 10 %; Бельгія — 4,2 %; Казахстан — 3,5 %). Промисловість і сільське господарствоУ 1980-і роки основним промисловим центром країни була Ташкентська область, де вироблялося понад 40 % всієї промислової продукції і 20 % сільськогосподарської продукції республіки. Ферганська долина, що займає 5 % території Узбекистану, дає понад 30 % всього виробництва бавовни. Це також важливий район шовківництва, городництва, садівництва і переробки фрукти; тут же зосереджено видобуток і переробку нафти. Ще один важливий сільськогосподарський район Самаркандська і Кашкадар'їнська області, де на базі скотарства виробляється велика кількість вовни. Природний газ добувається в основному в пустелі Кизилкум і районі Бухари. Каракалпацька автономна республіка відрізняється високою культурою вирощування рису і бавовни. Скотарство і виробництво каракулю поширені на всій території Узбекистану. Машинобудування в Узбекистані виникло головним чином в післявоєнний період. Під час Вітчизняної війни сюди було евакуйовано понад 100 промислових підприємств з Європейської частини СРСР. Однак попри те, що евакуація сприяла диверсифікації господарства республіки, велика частина промислового потенціалу Узбекистану залишається пов'язаною із землеробством і переробкою бавовнику. Іноземні інвестиції і технічна допомога в автомобілебудуванні (Андіжан), електроніці (Самарканд), виробництві одягу (Ташкент) дозволяють сподіватися на подальший промисловий розвиток Узбекистану. У виробництві бавовни широко використовується напіврабська праця студентів, працівників бюджетної сфери, зокрема освіти й медицини, дітей та ін.[2] У сільському господарстві зайнято 27 % робочої сили Узбекистану і дає воно 17,4 % ВВП (дані за 2012 рік). Землеробство — 4,4 мільйони гектарів, або близько 10 % загальної площі Узбекистану. Хоча рівень офіційного безробіття є дуже низьким, рівень неповної зайнятості, особливо в сільській місцевості, становить принаймні 20 %. Видобувна промисловість та корисні копалиниОсновним енергетичним ресурсом республіки є природний газ, видобуток якого зосереджений головним чином в районах Газлі і Карші. Нафта добувається переважно у Ферганській долині і в Бухарській області. На початку 1992 в західній частині Ферганської долини відкрите нове родовище нафти, за попередніми оцінками, одне з найбільших у світі. Узбецька національна газова компанія "Uzbekneftegaz" посідає 11 місце в світі з виробництва природного газу, річний обсяг виробництва 60—70 млрд куб. м. У країні є значні невикористані запаси нафти і газу: у Узбекистані 194 родовища вуглеводнів, у тому числі 98 конденсатів та родовищ природного газу та 96 газових конденсатних родовищ. Найбільшими корпораціями, що беруть участь у енергетичному секторі Узбекистану, є Китайська національна нафтова корпорація (CNPC), Petronas, Корейська національна нафтова корпорація, Газпром, Лукойл та Узбекнефтегаз. Законодавство, серед іншого, дає можливість видобутку надр на умовах угоди про розподіл продукції[3]. Видобуток кам'яного вугілля проводиться під Ташкентом, Денау і в Ферганській долині. Ведеться також промислова розробка родовищ кольорових металів, включаючи цинк, мідь, свинець, вольфрам, і неметалічних корисних викопних — польового шпату, кварцу, вапняку, бірюзи. У басейні р. Зеравшан і в Кизилкумах добувається золото. Узбекистан має четверті за величиною золотоносні родовища в світі. Країна видобуває 80 тонн золота щорічно (сьома у світі). Родовища міді на десятому місці в світі, а урану — на дванадцятому. Виробництво урану в країні посідає сьоме місце в усьому світі. Повідомлялося про видобуток урану в Ферганській долині.  Приватизація та інвестиціїУ проведенні приватизації та інших економічних реформ Узбекистан займає набагато обережнішу позицію, ніж Казахстан і Киргизстан, оскільки уряд побоюється соціальної і політичної нестабільності. У 1994 почався продаж з аукціону деяких підприємств сфери обслуговування. У сільському господарстві приватизація протікає повільніше, ніж в торгівлі і сфері послуг. Стратегічні галузі економіки, такі, як важка промисловість, експортне сільське господарство, нафтова промисловість, мається намір залишити в руках держави. Проте в 1998 майже 30 % ВВП Узбекистану було вироблений в приватному секторі. Список підприємств, які продаються в 2001–2002 включає 1244 підприємства. Зокрема, це Узбекнафтогаз, Узтрансгаз, Узгеонафтогазвидобуток, Узбурнафтогаз, Узнафтопереробка, Узнафтопродукт, Узнафтогазмаш, Узавтогаз. На початку XXI ст. (2001) Узбекистан згідно з урядовою програмою реалізує бл. 110 інвестиційних проекти загальною сумою інвестицій US$909,86 млн. З них US$727,01 млн — позики, які гарантує уряд. Найбільші сторонні інвестиції — US$179,84 млн здійснені в паливно-енергетичний сектор. Інші US$456,62 млн інвестовано в сектор виробництва електрики. ЕнергетикаВиробництво електроенергії — 51 млрд кВт·год у 1992 р., г.ч. на ТЕС. Виробництво електроенергії у 2015 році становило 59 млрд кВт·год. Див. також
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
