Ейбоженко Олексій Сергійович

Олексій Ейбоженко
рос. Алексей Эйбоженко
Ім'я при народженні	Олексій Сергійович Ейбоженко
Народився	6 лютого 1934(1934-02-06) Москва, РРСФР, СРСР
Помер	26 грудня 1980(1980-12-26) (46 років) Москва, РРСФР, СРСР артеріальна гіпертензія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1957)
Заклад	Воронезький драматичний театр імені Михайла Кольцова^d , Театр на Таганці , Московський академічний театр імені Володимира Маяковського  і Державний академічний Малий театр Росії
Роки діяльності	з 1957
Діти	Олексій Олексійович Ейбоженко
IMDb	ID 0252218

Олексій Сергійович Ейбоженко (рос. Алексей Сергеевич Эйбоженко; 6 лютого 1934, Москва, СРСР — 26 грудня 1980, Москва, СРСР) — радянський актор театру та кіно. Лавреат Національної премії НДР за роль Олександра Циганкова у фільмі «Мені було 19».

Життєпис

Олексій Ейбоженко народився 6 лютого 1934 року в Москві.

Закінчив Театральне училище імені М.С. Щепкіна у 1957 році (курс Віри Пашенної). Свої перші ролі на сцені Олексій Ейбоженко зіграв, ще будучи студентом театрального училища.

Після закінчення навчання, у 1957 році Олексій Ейбоженко стає актором Воронезького драматичного театру імені Михайла Кольцова.

У 1959 році перейшов до Московського театру драми і комедії на Таганці. Тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, акторкою Наталією Кенігсон.

З 1964 року Олексій Ейбоженко актор Академічного театру імені Володимира Маяковського.

Через три роки, у 1967 році, Олексій Ейбоженко переходить у Малий театр, де працював до своєї смерті.

Олексій Ейбоженко помер 26 грудня 1980 року в Москві. Похований на 59-ій дільниці Ваганьковського цвинтаря.

Життю і творчості актора присвячена глава 47 циклу «Щоб пам'ятали» Леоніда Філатова.

Сім'я

Дружина — акторка та режисер Наталія Володимирівна Кенігсон. Син — журналіст, телеведучий Олексій Ейбоженко.

Творчість

Ролі у театрі

Малий театр

• 1967 — «Вкрали консула» Георгія Мдівані — Чезаре
• 1967 — «Вища міра» Михайла Маклярского і Костянтина Раппопорта — Зотов
• 1968 — «Дачники» Максима Горького — Кропілкін
• 1968 — «Кримінальне танго» Еґона Раннета — Юккі
• 1968 — «Твій дядя Міша» Георгія Мдівані — Валерій
• 1969 — «Син» Анатолія Софронова — Сергій Померанцев
• 1969 — «Палата» Самуїла Альошина — Ординатор
• 1969 — «Розбійники» Шиллера — Франц
• 1969 — «Людина і глобус» В. Лаврентьєва — Цвєтков
• 1970 — «Визнання» Сави Дангулова — Посол
• 1970 — «Емігранти» Анатолія Софронова — Лінкс
• 1970 — «Растеряева вулиця» по Глібу Успенському — Михайло Іванович
• 1971 — «Кримінальне танго» Еґона Раннета — Філософ
• 1971 — «Прірва» І. Дарвіша — Франц Ковач
• 1973 — «Цар Федір Іоанович» Олексія Толстого — Князь Василь Шуйський
• 1975 — «Перед заходом сонця» Гергарта Гауптмана — Еріх Кламрот
• 1975 — «Російські люди» Костянтина Симонова — Розенберг
• 1977 — «Любов Ярова» Костянтина Треньова — Пікалов
• 1978 — «Змова Фієско в Генуї» Шиллера — Мавр
• 1979 — «Мамуре» Ж. Сарман — Орас
• 1979  — «Берег» Юрія Бондарева — Алекс
• 1980 — «Вербенька не плакуча» Михайла Алексєєв — Епіфана Курдюков
• 1980 — «Одруження Бальзамінова» Олександра Островського — Неуеденов

Ролі у кіно

• 1960 — «Проста історія» — секретар
• 1962 — «Третій тайм» — Лемешко[1]
• 1963 — «При виконанні службових обов'язків» — Нема Брок
• 1965 — «Людина без пашпорту» — Костянтин Лежнев
• 1966 — «Лебедєв проти Лебедєва» — Валька Смирнов
• 1966 — «Подорож» — Петро
• 1966 — «По тонкому льоду» — Андрій Трапезников
• 1967 — «Бунтівна застава» — революціонер Васильович
• 1967 — «Тисяча вікон» — Андреєв
• 1968 — «Мені було дев'ятнадцять» — Олександр Циганков
• 1968 — «Любити…» — хлопець на вечірці
• 1969 — «Десята частка шляху» — Павло Коротков
• 1970 — «Дорога на Рюбецаль» — «Дід», командир партизанського загону
• 1970 — «Серце Росії» — Аросев
• 1972 — «Бій після перемоги» — Полковник Вінніков[2]
• 1972 — «Візит ввічливості» — Віктор Олександрович
• 1973 — «Сімнадцять миттєвостей весни» — Макс Гюсман
• 1973 — «За годину до світанку» — Суслов
• 1973 — «Дитинство. Отроцтво. Юність»
• 1974 — «Схованка біля Червоних каменів» — слідчий КДБ майор Бахтін
• 1974 — «Високе звання. Фільм 2. Заради життя на землі» — комісар Данілін
• 1975 — «Варіант «Омега»» — Олександр Федорович Звєрєв
• 1975 — «На все життя» — Данилов Іван Єгорович
• 1975 — «Довіра» — Микола Васильович Криленко
• 1977 — «Поєдинок в тайзі» — комісар
• 1979 — «Час обрав нас» — Степан Лукич Воронецький
• 1979 — «Вигідний контракт» — полковник міліції Микола Осинцев[3][4]
• 1979 — «Мамуре» Жана Сармана — Орас
• 1980 — «Корпус генерала Шубнікова» — підполковник Бородін[5]
• 1980 — «За даними карного розшуку ...» — Ілля Корольов, співробітник держбезпеки
• 1980 — «Ти повинен жити» — Олексій Жигарєв[6]
• 1980 — «Атланти і каріатиди» — Віктор Шугачьов
• 1980 — «Надзвичайні обставини» — Петро Храчев

На телебаченні

• 1968 — «Борсуки» (телевистава) — Дудін
• 1969 — «Комендант Лаутербурга» (телевистава)
• 1971 — «День за днем» (телесеріал) — Сивий
• 1973 — «Обрив» (телевистава) — Леонтій
• 1973 — «Осінь у Болдіні»
• 1976 — «Тут мій причал» — Іван
• 1980 — «Осінніх днів чарівність»
• 1981 — «Повісті Бєлкіна. Постріл» (телевистава) — оповідач
• 1981 — «Цар Федір Іоанович» (телевистава)

На радіо

• 1969 — «Дай руку, друже!» — Лайош
• 1973 — «Цар Федір Іоанович» — князь Василь Шуйський
• 1974 — «В списках не значився» (уривки роману Бориса Васильєва)
• 1975 — «Російські люди» — Розенберг

Примітки

1. Безпрограшне кіно «УНІАН»
2. «Бій після перемоги» [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.] «СТБ»
3. «Вигідний контракт»^[недоступне посилання] «KINO-КОЛО»
4. «Вигідний контракт» «Інтер»
5. «Корпус генерала Шубнікова» «НТН»
6. «Ти повинен жити» «Інтер»

Посилання

Портал «Кінематограф»   Портал «Біографії»