Евстахій Потоцький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.
Евстахій Потоцький
Eustachy Potocki
Народився1720(1720)
Помер23 березня 1768(1768-03-23)
Радинь-Підляський, Седлецька губернія, Королівство Польське, Російська імперія
·Варшава або Радзинь-Підляський
ПохованняJesuit Churchd
ГромадянствоРеспубліка Обох Націй
Діяльністьвоєначальник, урядник, меценат
Посадачашник великий коронний[1], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, депутат[d], дубенківський старостаd, Генерал артилерії литовської[2], львівський староста[d], Грабовецький старостаd, димерський старостаd, Тлумацький старостаd і ужендувський старостаd
Військове званняротмістр
Конфесіякатолик
РідПотоцькі
БатькоЄжи Потоцький
МатиКонстанція Подбереська
РодичіФелікс Казімєж Потоцький (дід)
Яблоновський Станіслав Вінцентій (шваґро)
У шлюбі зМарія з Ковцьких (Концьких, Контських)
ДітиКаєтан, Іґнацій, Єжи Міхал, Ян, Станіслав Костка, Цецилія Уршуля
Нагороди
орден Білого Орла
Герб
Герб

Евстахій Потоцький на Підгайцях (пол. Eustachy Potocki, 1720 — 23 березня 1768, Варшава або Радзинь-Підляський) — польський шляхтич гербу Срібна Пилява, воєначальник, урядник, меценат.

Життєпис

Син старости грабовецького, тлумацького Єжи Потоцького та його другої дружини Констанції Підберезької[3] (Друцької-Подбереської).[4] Старший брат маршалка утвореної 26 квітня 1768  року конфедерації Галицької землі Мар'яна Потоцького (черкаський, грабовецький староста), Катажини Коссаковської.

Військові звання: полковник коронних військ з 1743 року, ґенерал-майор військ коронних з 1752 року, генерал артилерії литовської (1759—1768).

Уряди (посади): чашник коронний з 1754 року, староста львівський (посесор староства[5]) в 1762—1767 (11 серпня 1767 відступив його кузину Антонієві Потоцькому[6]) роках, староста грабовецький, тлумацький, ужендувський у 1738 році, дубенський у 1731 році[7]

У 1743 році видав грамоту-привілей для міщан Будзанова, в якій було визначено права мешканців міста. 1765 року коштом Евстахія Потоцького та дружини Марії з Контських (Концьких) замок у Будзанові частково відбудували, його західне крило перебудоване на костел.[8]

Відійшовши від політичного життя, зайнявся господарюванням у своїх численних маєтках на Люблінщині. У спадкових Серниках він заснував парафіяльний костел, а останні роки життя провів у Радзині, де у 1749-1750 роках збудував розкішний палац із садом за проектом Якуба Фонтани.

Був похований разом з дружиною в костелі єзуїтів Варшави при вул. Сенаторській; Якуб Фонтана, на замовлення сестри Катажини Коссаковскої, виконали йому та дружині «castrum doloris» у костелі.

Сім'я

Був одружений із Маріанною (Марією[джерело?]) з Концьких (Контських); шлюб 1741 року[3], дочка генерального подільського старости Яна Станіслава Концького, внучка Станіслава Антонія Щуки[джерело?], померла 1768 року[3]. Дружина привнесла, зокрема, маєтності Горностайпіль і Бородянка.[9] Діти:

Власність, маєтності, оренди

Державив королівщини вартістю їх кварти 25690 злотих польських. Посідав Дубенку над Бугом у Белзькому воєводстві, Тлумацьке староство (отримав від батька 1738 року), тенуту Дембно в Белзькому воєводстві, села Хрептіїв, Дзюрдзянку, Данківці (під Кам'янцем) у Подільському воєводстві, Ужендувське староство в Люблінському воєводстві (відступив 8 січня 1768 року сину Каєтанові), села в Руському воєводстві: Камінна, Братківці, Велесниця, Тернавиця Лісова, Тернавиця Пільна, Гринівці, Королівка, Димерське староство. Львівське староство відступив 11 серпня 1767 року стриєчному брату Антонієві.[11] Записав фундуш для костелу міста Білгорай.[12]

Примітки

  1. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 36. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 216.
  3. ↑ а б в г Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. ↑ Konstancja Drucka-Podbereska h. Druck [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.]. (пол.)
  5. ↑ Baliński М., Lipiński T. Wojwództwo ruskie // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — S. 559. (пол.)
  6. ↑ Szczygielski W. Potocki Antoni h. Pilawa (zm. ok. 1782) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 791. (пол.)
  7. ↑ Eustachy Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. ↑ Blaschke K. Kościoł parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie… — S. 34—35.
  9. ↑ а б Hornodstajpol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 131. (пол.) — S. 131. (пол.)
  10. ↑ так зване графство
  11. ↑ Grosfeld B. Potocki Eustachy h. Pilawa (ok. 1720—1678)… — S. 806.
  12. ↑ Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 730. (пол.)


Джерела

  • Blaschke K. Kościół parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 17. — 508 s., 806 il. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  • Grosfeld B. Potocki Eustachy h. Pilawa (ok. 1720—1678) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1—176 s. — S. 804—807. (пол.)

Посилання