|
Дурниці (Цілком таємно)
Дурниці (Small Potatoes) — двадцята серія четвертого сезону американського науково-фантастичного телевізійного серіалу «Цілком таємно». Прем'єра в мережі «Фокс» відбулася 20 квітня 1997 року. Епізод відноситься до «монстра тижня» і не пов'язаний з «міфологією серіалу». В Мартінсбурзі (Західна Вірджинія) у різних родинах чомусь народжуються діти з хвостиками. Скаллі й Малдер з'ясовують, що у всіх цих дітей один генетичний батько, який передав їм цей атавізм. Однак усі породіллі клянуться чоловікам в подружній вірності й звинувачують у всьому місцевого лікаря-гінеколога. Серія за шкалою Нільсена отримала рейтинг домогосподарств 13 з часткою 20 — приблизно 20 % відсотків домогосподарств, які переглядають телевізор, були налаштовані на серію; загалом 20,86 мільйона глядачів переглянули епізод під час його первісного ефіру[1]. .jpg) .jpg)    .jpg)  ЗмістІстина за межами досяжного Малдер і Скаллі прибувають в Мартінсбург (Західна Вірджинія) аби з'ясувати, чому в місцевому пологовому будинку у п'яти різних матерів народились діти з хвостиками. Одна з матерів, Аманда Нелліган, стверджує, що батьком її дитини був Люк Скайвокер. У місцевій пресі друкують матеріали під заголовками на кшталт «мавпенята заполонили місто». Дейна запитує Аманду чи був у нього світловий меч; виявляється — Нелліган є фанаткою Зоряних воєн. Хромосомний аналіз виявляє, що у всіх незвичайних дітей один батько (не вистачає маленької частинки восьмої хромосоми). Решта матерів звинувачують у всьому місцевого гінеколога (єдиного у місті) — їм застосовували методику штучного запліднення (4 випадки з 5-ти). При огляді клініки лікаря Олтона Бага Малдер випадково стрічає прибиральника, Едвіна ван Бландта, у якого на біля сідниць видно шрам, що нагадує видалений хвіст. Після нетривалого переслідування Малдер затримує Едді, котрий, як з'ясовується, і є батьком п'ятьох дітей з хвостиками. Скаллі вважає, що Едді гвалтував жінок, підмішуючи їм таблетки ґвалтування (Date rape drug), однак Малдер сумнівається, що у ван Бландта в силу його непрезентабельної зовнішності й низького соціального статусу була така можливість. Едді втікає з-під варти, перетворившись в конвоїра і оглушивши його ударом по голові. Ван Бландт перевдягається у помічника шерифа й виходить з відділку. Малдер й Скаллі приходять в будинок батька Едді. Ван Бландт-старший колись виступав в цирку і до цього часу ходить з хвостом. Під час розмови агенти розуміють, що «батько» — це сам Едді (Малдер йому не представився але «батько» знає як його звуть). Ван Бландт, зрозумівши, що його «розкусили», утікає, ховаючись в будинку сусіда, з жінкою якого він колись переспав. Трансформувавшись в сусіда, він ховається у ванній на здивування господарки будинку (вона його називає «картоплинкою»). Коли ж несподівано повертається справжній чоловік, ван Бландт видає себе за Малдера і, цілковито заплутавши сімейну пару, спокійно виходить. Малдер і Скаллі, здійснивши обшук в будинку ван Бландта, знаходять на піддашші висушене тіло в негашеному вапні давно померлого батька Едді. При розтині трупа Дейна виявляє під шкірою додатковий шар м'язів. Фокс при огляді відломлює у муміфікованого трупа хвоста і ховає його за спиною. Малдер робить висновок, що Едді міг успадкувати цю рису і завдяки їй може змінювати зовнішність. Едді, перетворившись в Малдера, відвідує Нелліган у лікарні та показує жінці свою справжню фотографію. Нелліган відповідає, що знала цю людину в школі, і він був нікчемою та розтелепою (виявляється він також фанат «Зоряних воєн»). Розчарований Едді йде, мало не зіштовхнувшись лицем до лиця з Малдером. Агент із розмови з Нелліган розуміє, що ледь розминувся з ван Бландтом. В цей час сімейне подружжя дзвонить до агента й питається коли він вийде з їхнього туалету — бо вже перебуває там 4 години. Фокс питає у Нелліган куди він (Малдер) щойно пішов та кидається по лікарні в пошуках Едді. Наштовхнувшись на гінеколога та охоронця, Малдер сковує обидвох наручниками в душовій, вважаючи, що хтось із них — Едді. Фокс телефоном викликає Дейну в лікарню. Ван Бландт, що в цей час переховувався у вентиляційній системі, оглушає Малдера, ударивши його по голові і закриває Фокса у відокремленому підвальному приміщенні. Знову перетворившись у Малдера, Едді повідомляє Скаллі, що справа виявилася не вартою дірки від бублика, і їм час повертатися до Вашингтону. У Вашингтоні Едді далі видає себе за Малдера, однак заробляє догану від Скіннера — за безграмотно написаний звіт. Окрім того, незважаючи на зовнішню фізичну привабливість, Малдер, як з'ясовує Едді, веде жалюгідний — як на його погляд — спосіб життя. В помешканні Малдера ван Бландт прослуховує повідомлення — серед них і від Самотніх стрільців. Взявши пляшку вина, Едді вирушає додому до Скаллі та намагається її спокусити. Вони теревенять про своє життя і такий Малдер Скаллі більше подобається; грає повільна музика. Коли ван Бландту спроба майже вдається, до помешкання Скаллі вривається справжній Малдер, примушуючи Едді повернутися до природного вигляду. Через місяць Малдер відвідує Едді в Кемберлендському виправному закладі. Він скаржиться Фоксу, що м'язові релаксанти, які йому вводять, не дають змоги приймати форми інших людей. Також Едді повідомляє Малдеру — він сам народився нікчемою, а Фокс вибрав таким стати і тому має не упустити свого. Дейна каже Малдеру — він аж ніяк не нікчема. СтворенняАвтором «Дурниць» став Вінс Гілліган, котрий до «Цілком таємно» написав чимало жартівливих сценаріїв. Гілліган спочатку вирішив зробити епізод комедійним з двох причин: сценарист не бажав зазнати слави автора виключно похмурих епізодів (такі як «Занепокоєння» і «Паперові сердечка»), а також бажав розбавити «веселими нотками» багатий на застрашливі та невеселі серії четвертий сезон[2][3]. Отримавши схвалення Кріса Картера, Гілліган попросив зіграти роль головного антагоніста епізоду Деріна Моргана, вже добре відомого фанатам серіалу. В серії «Господар» Морган зіграв роль Людинохробака, а поза екраном виступив сценаристом кількох епізодів, серед них й здобувач премії «Еммі» «Останній відпочинок Клайда Бракмана». Власне образ ван Бландта від початку створювався під Моргана.[3] Гілліган був високої думки про акторські здібності Моргана, побачивши його в фільмі, знятому Деріном ще у часі навчання в університеті Лойола Мерімонт [2]. В першому варіанті сценарію діти народжувались з крильцями, а не хвостами. З головної версії цей момент був вилучений, тому що створювачі порахували хвостики більш милими чим крильця. Окрім того Гілліган вважав, що хвостики будуть «в принципі смішніше» виглядати на екрані, а крильця, окрім іншого, буде значно важче створити в постпродукції[4]. Хвостики були додані з допомогою комп'ютерної графіки — аніматори послуговувалися зеленими цятками, відміченими на спинах дітей, для надання хвостам форми.[2] Знімальна група отримала велике задоволення від роботи над епізодом. Девід Духовни був вельми задоволений сценарієм, і пойменував епізод «неймовірним».[4] Гілліган хвалив акторську роботу Духовни, котрий виступив у рідкісному для себе комедійному амплуа, тоді як Андерсон вдостоїлася компліментів від сценариста за відмінно виконану роль «правильної жінки».[2] СприйняттяПерший показ епізоду відбувся в мережі «Фокс» 15 квітня 1997 року та у Великій Британії на BBC One 4 лютого 1998-го.[5]. Критики схвально сприйняли епізод. У книзі про цю серію Роберт Шірман та Ларс Пірсон дають їй рейтинг 5/5, відзначаючи дуже добре написаний сценарій, який, окрім того, що надає змогу розважитися, критично оцінює характер Малдера з допомогою «відповідної» інтерпретації Даріна Моргана[6] Furthermore, the two commended the acting of Morgan, calling his casting «apt».[6]. Роб Брікен з Topless Robot помістив серію на 8 місце у найсмішніших епізодах з 6 сезонів[7] Starpulse listed it as the eighth best episode of the series.[8]. Журнал Empire помістив епізод на 11 місці з кращих частин серіалу, підкреслюючи інтерпретації Девіда Духовни, який «досконало фіксує суть сценарію в його ролі несправжнього Малдера»[9]. The A.V. Club помістив «Дурниці» в число 10 кращих епізодів із серіалу[10]. Тодд Ван дер Верфф оцінив сюжет на «А» і зазначив, що Гілліган писав й надалі хороші сценарії, але жоден з них не є «природним, грайливим і винахідливим, як цей»[11]. Оглядачка Паула Вітаріс з «Cinefantastique» оцінює серію в 4 з 4, похваливши гумор та стиль письма Вінса Гіллігана — за його вміння «помістити себе в голови своїх персонажів»[12]. Для Джона Кігана з «Critical Myth», який оцінив серію на 9 з10, епізод є «чудовою перервою» протягом дуже темного сезону, а інтерпретація «вся справа в нюансах» Девіда Духовни — це один із його найкращих моментів у серії. Сайт Avengers World писав: «епізод нагадує фестиваль гегів і особливо вдалих комічних ефекті», яким досягнуто нового виміру завдяки захоплюючому і в кінцевому підсумку дуже тонкому персонажу Едді Ван Бландта", і де Девід Духовни виконує «правильно захоплюючу» інтерпретацію[13]. Оглядач сайту Tor.com Меган Дінс зазначав: «недосконала побудова епізоду зменшує значення того, що могло б стати однією з наймиліших демонстрацій автопародії в усьому серіалі», і те, що «незважаючи на гумор епізоду, особливо у другій половині, факт, що хочеться співчувати персонажу насильника Едді ван Бландта, є досить тривожним»[14]. Оглядачка Сіріака Ламар з сайту io9 зазначила — епізод «безумовно веселий», а Едді ван Бландт є одним із 10 найсмішніших «монстрів тижня»[15]. Знімались
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
