Доходи населення — грошові кошти і матеріальні блага, які отримує населення для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану. Найважливішу роль у доходахнаселення України відіграють оплата праці, на яку у 2014 році припадало 39,9 % загальних доходів, та соціальні трансферти та допомоги, на які припадало 37,2 % доходів населення.[1]
Загальна характеристика
Наявний дохід[2] населення України у 2014 р. становив 1191,1 млрд грн. Середньомісячний наявний дохід на 1 особу становив 2308,4 грн. Порівняно з 2013 р. середньомісячний наявний дохід збільшився на 3,0 %, проте реальний дохід, який враховує інфляцію, зменшився на 8,4 %.[3] У структурі доходів на доходи від заробітної плати припадало 39,9 %, на соціальні допомоги та трансферти — 37,2 %.[4]
Загальна величина номінальних доходів населення України у 2014 р.[4][5]
вид доходів
млн. грн
частка
заробітна плата
611 656
39,9 %
соціальні допомоги та трансферти
569 972
37,2 %
прибуток та змішаний дохід
257 426
16,8 %
доходи від власності (одержані)
92 016
6,6 %
всього
1 531 070
100,0 %
Динаміка питомої ваги різних видів доходів у 2002—2013 рр.,%[6]
соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти
36,0
36,4
36,2
38,2
39,7
39,0
36,7
37,8
40,8
38,5
37,1
37,2
37,6
37,2
прибуток та змішаний доход
18,7
18,1
16,8
16,0
15,3
14,7
15,3
15,5
14,5
14,5
15,8
15,4
15,7
16,8
доходи від власності (одержані)
2,7
2,9
3,1
3,0
2,9
2,9
3,2
3,4
3,9
6,2
5,4
5,5
5,2
6,6
В 2021 році
За перші 6 місяців 2021 року доходи українців здебільшого не перевищували 7 тисяч гривень на місяць. І лише трохи менше третини громадян (31,1 %) отримували більше.[7]
Згідно зі статистикою, в Україні 8,3 % людей, які мають щомісячний дохід до 3 тисяч гривень. Ще 14 % громадян отримують в середньому 3 — 4 тисячі гривень.[7]
Найбільший показник тих, хто отримує до 5 тисяч гривень — 18 % від усієї вибірки. Ще майже стільки ж (16 %) отримують по 5 — 6 тисяч гривень, а також по 6 — 7 тисяч гривень (12,6 %).[7]
Доходи в розмірі від 7 до 8 тисяч гривень зафіксували у 9,7 % українців. Окрім цього, невелика кількість людей заробляє від 8 до 9 та від 9 до 10 тисяч гривень на місяць — 6,2 % та 5,2 % відповідно.[7]
Заробітна плата — це винагорода у грошовій або натуральній формі, яка повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за роботу, виконану в звітному періоді. Розрізняють такі види заробітних плат, як: основна заробітна плата, середня заробітна плата, У статистиці використовується поняття середньомісячної номінальної заробітної плати, що являє собою нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати. Середньомісячна номінальна заробітна плата включає до себе і обов'язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язове державне соціальне страхування.[8]
До номінальної заробітної плати не відносяться:
грощове забезпечення кадрових військовослужбовців та осіб рядового й навчальницького складу;
виплати, що здійснюються за рахунок коштів фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства;
відрахування, що здійснюються роботодавцем на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівників.
Заробітна плата є первинним і основним джерелом доходів населення України, на неї припадає понад 40 % їх загального обсягу. Найвища питома вага заробітної плати у структурі доходів зафіксована у Києві (понад 50 %), Донецькій та Дніпропетровській областях (понад 45 %), найнижча (менше 35 %) у Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській, Чернівецькій, Закарпатській областях.
Динаміка середньорічної заробітної плати в Українській РСР та Україні до 1994 р.[9]
1940
1945
1950
1955
1960
1965
1970
1975
1980
1985
1990
1991
1992
1993
1994
крб
32,2
42,7
62,7
68,8
57,8
80,2
103
122,3
146,1
167,8
244,3
479,7
6505
162790
1427708
Динаміка середньорічної заробітної плати в Україні з 1995 р.[10]
Примітка: Заробітна плата вказана за даними Держстату, при її розрахунку враховуються лише підприємства із середньообліковою кількістю робітників більше 10. За даними ПФУ середня зарплата менше на ~10 % від цифри Держстату.
Внаслідок нерівномірностей у розмірах заробітних плат між найбагатшими та найбіднішими категоріями працівників, більшість населення отримують заробітну плату, нижчу за середній рівень. У червні 2012 року 64,3 % українців одержували заробітну плату нижче середньої, яка становила тоді 3109 грн. Зарплату рівну середній або вище отримували менше 35,7 % українців.[12] Аналогічна ситуація збереглася і у 2013 р.[13]
Розподіл кількості штатних працівників за розмірами нарахованої їм заробітної плати, %[13][14]
Найвища середньомісячна заробітна плата у 2013 р. була зафіксована у сфері авіаційного транспорту (10341 грн), фінансової та страхової діяльності (6275 грн) та сфері інформації і телекомунікацій (4599 грн). Найнижча заробітна плата була зафіксована у поштовій та кур'єрській діяльності (1915 грн), закладах харчування (2249 грн) та сільському господарстві (2270 грн).[16]
Одеська, Миколаївська, Харківська, Львівська, Сумська, Чернігівська, Черкаська обл., АР Крим
30—35 %
Рівненська, Житомирська, Кіровоградська, Вінницька, Херсонська, Закарпатська, Волинська, Хмельницька обл.
менше 30 %
Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька обл.
Середньомісячна заробітна плата за регіонами у 2013—2015 рр. в розрахунку на одного штатного працівника, грн (дані наведено по юридичних особах та відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб):[18][19]
Соціальні трансферти — це різні види грошових допомог, які виплачені населенню з державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, коштів підприємств, організацій і профспілок — пенсії, допомоги з непрацездатності, інвалідності, вагітності, по пологах, на дітей у малозабезпечених сім'ях, оплата навчальних відпусток тощо.
До інших одержаних трансфертів належать поточні виплати населенню у грошовій формі (крім соціальних допомог): страхові відшкодування, виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам, компенсації тощо.[8]
Питома вага соціальних допомог та інших одержаних трансфертів у загальній структурі доходів населення регіонів у 2012 р.
[8]
Пенсія — одноразова або регулярна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування. Пенсії є другим за величиною джерелом доходів населення України.
Середньомісячний розмір пенсій станом на 1 січня 2014 р.[22]
вид пенсії
кількість пенсіонерів
розмір, грн
за віком
10 396 853
1522
по інвалідності
1 497 508
1364
у зв'язку з втратою годувальника
698 865
1271
пенсії військовослужбовців
595 284
2373
за вислугу років
218 143
1600
соціальні пенсії
125 162
976
довічне грошове утримання суддів
1 493
12177
всього
13 533 308
1526
Розподіл пенсіонерів за розміром призначеної пенсії на початку 2012 р. (середній показник — 1122 грн.)[23]
розмір пенсії, грн
частка
до 700
1,0 %
700—800
0,1 %
800—900
29,3 %
900—1000
24,4 %
1000—1100
9,4 %
1100—1200
6,7 %
1200—1300
4,6 %
1300—1400
3,9 %
1400—1500
2,6 %
понад 1500
18,0 %
Прибуток та змішаний дохід
Прибуток та змішаний дохід — це дохід, який одержується фізичними особами в результаті виробничої діяльності за винятком витрат, пов'язаних з її здійсненням.[8]
Питома вага прибутків та змішаних доходів у загальній структурі доходів населення регіонів у 2012 р.[8]
частка
регіон
понад 20 %
Івано-Франківська, Вінницька, Хмельницька, Херсонська, Чернівецька, Волинська, Рівненська обл.
17—20 %
Закарпатська, Тернопільська, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Кіровоградська, Харківська, Запорізька, Київська обл.
14—17 %
Одеська, Черкаська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, АР Крим
11—14 %
Донецька, Дніпропетровська, Луганська обл.
менше 8 %
Севастополь, Київ
Доходи від власності
Доходи від власності — це первинні доходи, які одержують власники фінансових та нефінансових активів (землі, майнових прав) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. До доходів від власності належать: дивіденди, відсотки від акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок та майна; доходи населення від власності на землю; відсотки за вкладами, отримані від банків фізичними особами.[8]
Питома вага доходів від власності у загальній структурі доходів населення регіонів у 2012 р.[8]
частка
регіон
понад 9 %
Київ
6—7 %
Полтавська, Дніпропетровська обл.
5—6 %
Севастополь, Кіровоградська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Черкаська, Донецька, Чернігівська, Харківська обл.
4—5 %
Сумська, Вінницька, Київська, Херсонська, Хмельницька, Львівська, АР Крим, Луганська, Тернопільська обл.
3—4 %
Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернівецька, Івано-Франківська обл.
менше 3 %
Закарпатська обл.
Загальний дохід
Наявний дохід на 1 особу (включно з незайнятим населенням) у регіонах України в 2012 р.[8]
Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.[29]
Чисельність населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум[30]
↑ абвгдДані наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.
↑ абРегіональні управління статистики. Експрес-випуски «Кількість, відпрацьований час та середньомісячна заробітна плата найманих працівників у містах і районах»
↑У 1999—2006 рр. як критерій диференціації застосовувався показник «середньодушові сукупні витрати». Починаючи з 2011 р. при розрахунках середньодушових показників витрат і ресурсів, а також показників диференціації населення та домогосподарств за рівнем матеріального добробуту розпочато використання шкали еквівалентності. Відповідно були перераховані показники 2007—2010 рр.
Доходи та заощадження в перехідній економіці України: Моногр. / В. Бандера, В. Буняк, О. Ватаманюк, Н. Дорофеєва, Г. Коротка; ред.: С. Панчишин, М. Савлук; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2003. — 406 c.