Дорошина Ніна Михайлівна

Дорошина Ніна Михайлівна
рос. Нина
Народилася	3 грудня 1934(1934-12-03)  Babushkin^d, Московська область, СРСР
Померла	21 квітня 2018(2018-04-21) (83 роки)  Москва, Росія
Поховання	П'ятницький цвинтар^[d]
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка, театральний педагог
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1956)
Заклад	Московський театр «Современник» і Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	з 1955
У шлюбі з	Даль Олег Іванович
IMDb	nm0233996
Нагороди та премії

Дорошина Ніна Михайлівна — радянська і російська акторка театру і кіно, театральна педагогиня. Провідна акторка Московського театру «Современник». Заслужена артистка РРФСР (1970). Народна артистка РРФСР (1985).

Життєпис

Народилася 3 грудня 1934 року. Закінчила Московське театральне училище ім. Б. Щукіна (1956, курс Віри Львової і В. Москвіна).

Впродовж 1959—2018 років — акторка Московського театру «Современник».

Дебютувала в кіно у 1955 році, зіграла у фільмах і телеспектаклях понад 30 ролей. Популярність принесла невелика роль оперної співачки й акторки театру і кіно, яка «трішечки в'яже» і тимчасово на пенсії в ліричній комедії режисера О. Коренєва «За сімейними обставинами» (1977). Всенародну любов акторка здобула за виконання головної ролі у фільмі В. Меньшова «Любов і голуби» (1984).

Знялась в українських фільмах: «Перший тролейбус» (1960, Даша), «Артист із Коханівки» (1961), «Лушка» (1964, Лялька).

З початку 1980-х років — викладачка Театрального інституту імені Бориса Щукіна.

Ніна Дорошина за день до смерті скаржилася на проблеми з серцем, але була налаштована оптимістично. Напередодні їй знову довелося викликати швидку, проте від госпіталізації акторка відмовилася[1].

Вранці 21 квітня 2018 року,є її сусід почув крики про допомогу. Двері в її квартиру була відкриті. Артистка трималася за серце і важко дихала. Лікарі приїхали швидко, але врятувати її не вдалося. Через кілька хвилин Ніна Дорошина померла[2].

24 квітня 2018 року похована на П'ятницькому цвинтарі у Москві.[3]

Призи та нагороди

• Орден Пошани (14.04.2006) — За великий внесок у розвиток театрального мистецтва і досягнуті творчі успіхи[4]
• Орден Дружби (22.01.2010) — За заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність[5]
• У 2007 році стала лауреаткою премій «Жіноче обличчя року» за роль у виставі «Заєць. love story» і володаркою «Золотої зірки» I ступеня в номінації «За професіоналізм», присудженої Фондом «Громадська нагорода».

Театральні роботи[6]

(рос.)

• Віра — «В поисках радости» В. Розов — 1957
• Тоня — «Продолжение легенды» А. Кузнецов — 1958
• Вірочка — «Два цвета» А. Зак и И. Кузнецов — 1959
• Катя — «Пять вечеров» А. Володин — 1959
• Варвара — «Вечно живые» В. Розов — 1960
• Принцеса — «Голый король» Е. Шварц — 1960
• Божена, Віра — «Третье желание» В. Блажек — 1960
• Мая — «Друг детства» М. Львовский — 1961
• Жінка, з якою Він одружився — «Четвертый» К. Симонов — 1961
• Ксана — «По московскому времени» Л. Зорин — 1961
• Аніта — «Пятая колонна» Э. Хемингуэй — 1962
• Нюта — «Назначение» А. Володин — 1963
• Катерина — «Без креста!» В. Тендряков — 1963
• Мая — «В день свадьбы» В. Розов — 1964
• Тафаєва — «Обыкновенная история» В. Розов (по И. Гончарову) — 1965
• Ольга Носова — «Традиционный сбор» В. Розов — 1967
• Селянка — «Народовольцы» А. Свободин — 1967
• Василіса Карпівна — «На дне» М. Горький — 1968
• Маша — «Чайка» А. Чехов — 1970
• Гізі — «Тоот, другие и майор» И. Эркень — 1971
• Рита — «Валентин и Валентина» М. Рощин — 1971
• Жінка — «С любимыми не расставайтесь» А. Володин — 1972
• Мадлен — «Восточная трибуна» А. Галин — 1973
• Фаїнушка — «Балалайкин и К°» М. Салтыков-Щедрин — 1973
• Марина — «Провинциальные анекдоты» А. Вампилов — 1974
• Чашкіна — «Четыре капли» В. Розов — 1974
• Марія — «Двенадцатая ночь» У. Шекспир — 1975
• Ніна — «Эшелон» М. Рощин — 1975
• Кучкіна — «Обратная связь» А. Гельман — 1977
• Сіма — «Спешите делать добро» М. Рощин — 1979
• Надя — «Любовь и голуби» В. Гуркин — 1982
• Грушина — «Мелкий бес» Ф. Сологуб — 1989
• Фіса — «Крутой маршрут» Е. Гинзбург — 1989
• Інна — «Мурлин Мурло» Н. Коляда — 1990
• Мадам Жорж — «Четыре строчки для дебютантки» Ж. Ануй — 1994
• Місис Куїклі — «Виндзорские насмешницы» У. Шекспир — 1995
• Вона — «Заяц love story» Н. Коляда — 2007

Фільмографія

Постер до фільму «Любов і голуби» (1984)

• «Син» (1955, продавчиня в кондитерському відділі (немає в титрах)
• «Перший ешелон» (1955, Неллі Паніна; реж. М. Калатозов)
• «Поет» (1956, епізод; реж. Б. Барнет)
• «Божевільний день» (1956, Шура, прибиральниця будинку відпочинку «Липки»)
• «Людина народилася» (1956, кондукторка Сіма; реж. В. Ординський)
• «Неповторна весна» (1957, Ніна, подруга Ганни; реж. О. Столпер)
• «Вони зустрілися на шляху» (157, Олена Крапівіна (Льолік); реж. Т. Лукашевич)
• «Поруч з нами» (1957, Люба Звонарьова)
• «Її велике серце» (1958, Маша)
• «Щастя треба берегти» (1958, Ольга)
• «Люди на мосту» (1959, Оксана; реж. О. Зархі)
• «Кінець старої Березівки» (1960, Ліза Курашова)
• «Любушка» (1961, Кланька; реж. В. Каплуновський)
• «Артист із Коханівки» (1961, телятниця Олеся Яковенко; реж. Г. Ліпшиць, к/студія ім. О. Довженка)
• «Перший тролейбус» (1963, Даша; Одеська кіностудія та Кіностудія ім. М. Горького)
• «Лушка» (1964, Лялька; реж. Л. Бескодарний, І. Самборський, к/студія ім. О. Довженка)
• «Будується міст‎» (1965, Саша Малашкіна; реж. О. Єфремов, Г. Єгиазаров)
• «Альошкіне полювання» (1965, Олена, мама Альоші; реж. Я. Базелян)
• «За все у відповіді» (1972, Ольга Носова; реж. Г. Натансон)
• «На дні» (1972, фільм-спектакль; Василіса Карпівна)
• «Балалайкін і К °» (1973, фільм-спектакль; Фаінушка)
• «Вічно живі» (1976, фільм-спектакль; Варя)
• «За сімейними обставинами» (1977, оперна співачка й акторка театру і кіно, яка «трішечки в'яже» і тимчасово на пенсії; реж. О. Коренєв)
• «Дванадцята ніч» (1978, фільм-спектакль; Марія)
• «Кузен Понс» (1978, фільм-спектакль; мадам Сібо)
• «Поспішайте робити добро» (1982, фільм-спектакль; Сіма, сусідка)
• «Любов і голуби» (1984, Надія Кузякіна; реж. В. Меньшов)
• «Вам що, наша влада не подобається?!» (1988, Олена Олександрівна; реж. А. Бобровський)
• «Ешелон» (1988, фільм-спектакль; Ніна)
• «Крутий маршрут» (2008, фільм-спектакль; Фіса)
• «Заєць. Love story» (2009, фільм-спектакль; Вона, акторка Таня)
• «Гаражі» (2010, «Теща як явище», 9-я серія; Катерина Семенівна, теща)

Примітки

1. «Я жива, здорова!» Появилось интервью с Дорошиной за день до смерти [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // Антикор. — 2018. — 21 квітня (рос.)
2. Померла зірка «Любов і голуби» Ніна Дорошина [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // Обозреватель. — 2018. — 21 квітня (рос.)
3. В Москве попрощались с Ниной Дорошиной: фотофакт [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Обозреватель. — 2018. — 24 квітня (рос.)
4. Указ Президента Российской Федерации от 14 апреля 2006 г. № 368 "О награждении государственными наградами Российской Федерации работников государственного учреждения культуры города Москвы «Московский театр „Современник“» [Архівовано 9 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
5. Указ Президента Российской Федерации от 22 января 2010 года № 92 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
6. Театр «Современник»: Театральні роботи актриси. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2018.

Посилання

• Ніна Дорошина на сайті театру «Современник» [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)