|
Гінзбург Євгенія Соломонівна
Євге́нія Соломо́нівна Гі́нзбург (рос. Евгения Соломоновна Гинзбург; 20 грудня 1904, Москва — 25 травня 1977, Москва) — журналістка, мемуаристка, кандидат історичних наук. Мати письменника Василя Аксьонова. БіографіяЄвгенія Гінзбург народилася в Москві, у єврейській родині уродженця Гродно, фармацевта Соломона Абрамовича (Натановича) Гінзбурга (1876–1938) і його дружини Ревекки Марківни (1881–1949), уродженки Вільно[7][8][9]. З 1920 по 1922 рік Євгенія Гінзбург навчалася в Казанському університеті, на факультеті суспільних наук, після чого перевелася на 3-й курс суспільного відділення Казанського Східного педагогічного інституту, який закінчила в червні 1924 року (спеціальність історія, надалі захистилася як кандидат історичних наук). Член ВКП(б) з 1932 року, працівник освіти в Казані, співробітник обласної газети «Червона Татарія» (рос. Красная Татария). Була репресована в 1937 році, засуджена до тюремного ув'язнення Воєнною колегією Верховного суду за статтею 58, пункт 8, 11, звинувачена за участь в троцькістській терористичній організації. Вирок: 10 років тюремного ув'язнення з поразкою в правах на 5 років та з конфіскацією майна[10]. У серпні того ж року як «батько і мати ворога народу» були заарештовані її батьки. Провела 10 років у тюрмах (у тому числі в Бутирках і Ярославському політізоляторі) і колимських таборах (Ельген, Таскан), 8 років у «безстроковому» засланні. У засланні в Магадані Євгенія Гінзбург вийшла заміж за ув'язненого доктора Антона Яковича Вальтера. Пара удочерила дівчинку, повну сироту Антоніну Хінчинську (згодом актриса Антоніна Павлівна Аксьонова[11][12]). Домігшись часткової реабілітації, Гінзбург майже 10 років провела у Львові, де жила за адресою вулиця Шевченка, 8, разом з третім чоловіком Антоном Вальтером. Після його смерті в 1966 році знову переїхала до Москви, на вулицю 1-а Аеропортівська, працювала в журналістиці. У Львові Гінзбург створила і альтернативний варіант «Крутого маршруту», що відрізнявся куди більш різкою і послідовною антисталінською риторикою. За деякими відомостями, він називався «Під покровом Люциферового крила». Але в 1965 році, побоюючись нового арешту й заслання у зв'язку з посиленим переслідуваннями українських націоналістів, Гінзбург знищила цей рукопис і всі його чернетки[13]. Похована в Москві на Кузьмінському кладовищі. Мати письменника Василя Аксьонова, дружина голови Казанського міськради Павла Аксьонова. Старший син Олексій — від першого шлюбу з доктором Дмитром Федоровим, викладачем Першого ленінградського медінституту, загинув під час блокади Ленінграда, де його з батьком застала війна. Сестра — Наталія Соломоновна Гінзбург, соціолог, співробітник лабораторії економічної соціології в Ленінградському фінансово-економічному інституті. ТворчістьАвтор книги спогадів «Крутий маршрут» (1967, друга частина — 1975–1977), одного з перших літературних творів, що розповідають про сталінські репресії в СРСР. Перша публікація відбулася в Мілані (видавництво «Мандадорі», 1967 рік), куди вона була вивезена у вигляді аудіозапису. Вивезення і подальша публікація були зроблені без відома автора. У СРСР «Крутий маршрут» уперше виданий у 1988 році, до цього поширювався у самвидаві. У 1989 році Галина Волчек поставила в театрі «Современник» п'єсу «Крутий маршрут» в інсценуванні О. Гетьмана. У ролі Євгенії Семенівни — головної героїні п'єси і спогадів — була Марина Нейолова[14]. У 2009 році на основі книги «Крутий маршрут» було відзнято фільм У вихорі (англ. Within the Whirlwind)[15]. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
