Дигідроартемізинін (англ.Dihydroartemisinin) — напівсинтетичний антипротозойний препарат, який застосовується для лікування малярії. Дигідроартемізинін є активним метаболітом всіх складових артемізиніну (артемізиніну, артесунату, артеметру та інших), які також застосовуються як лікарські засоби. Він є напівсинтетичним похідним артемізиніну, а також часто використовується як проміжний продукт у синтезі інших антималярійних препаратів, отриманих з артемізиніну.[1] Він може застосовуватися також у поєднанні з піпераквіном, і ця комбінація є еквівалентною комбінації артеметр/люмефантрин.[2]
Застосування в медицині
Дигідроартемізинін застосовується для лікування малярії, як правило, у комбінації із піпераквіном.[3] У систематичному огляді рандомізованих контрольованих досліджень показано, що як комбінація дигідроартемізинін/піпераквін, так і артеметр/люмефантрин, є дуже ефективними при лікуванні малярії (високоякісні докази). Проте при застосуванні комбінації дигідроартемізинін/піпераквін виліковується дещо більше хворих, ніж при застосуванні комбінації артеметр/люмефантрин, і ця комбінація після проведеного курсу лікування також запобігає подальшим інфікуванням малярійним плазмодієм протягом довшого терміну (високоякісні докази). Комбінації препаратів дигідроартемізинін/піпераквін та артеметр/люмефантрин, ймовірно, мають подібні побічні ефекти (докази помірної якості). Всі дослідження проводились в Африці. У дослідженнях на хворих, які живуть в Азії, комбінація дигідроартемізинін/піпераквін настільки ж ефективна, як і комбінація артесунат та мефлохін при лікуванні малярії (помірні докази якості). Артесунат та мефлохін, ймовірно, частіше спричинюють нудоту, блювання, запаморочення, безсоння та тахікардію, ніж комбінація дигідроартемізинін/піпераквін (докази помірної якості).[4]
Фармакологічні властивості
Згідно даних досліджень, механізм дії артемізиніну полягає в розщепленні ендопероксидних містків заліза з утворенням вільних радикалів (гіпервалентні сполуки заліза, епоксиди, альдегіди та дикарбонільні сполуки), які пошкоджують біологічні макромолекули, спричинюючи окислювальний стрес у клітинах паразитів.[5] Збудником малярії є представники типу апікомлексних, зокрема Plasmodium falciparum, які переважно живуть та розмножуються в еритроцитах, та в яких міститься багато заліза у вигляді гемо-групи (у формі гемозоїна).[6] У 2015 році було показано, що артемізинін зв'язується з великою кількістю сполук-мішеней, що свідчить про те, що він не має чітко вираженого механізму дії.[7] У нових дослідженнях препарату показано, що артемізинін діє на широкий спектр білків у протеомі ракової клітини людини шляхом активованого гемами радикального алкілювання.[8]
Дослідження та експериментальне застосування
Кілька досліджень показують, що дигідроартемізинін та інші ендопероксидні сполуки з подібною до артемізиніну хімічною будовою можуть бути ефективними як експериментальні хіміотерапевтичні засоби для лікування раку.[9] Останні дані досліджень показують, що дигідроартемізинін діє на метастатичні клітини меланоми людини з індукцією NOXA-залежного апоптозумітохондрій, що спричинює генерацію залізозалежного цитотоксичного окислювального стресу.[10] Також дигідроартемізинін включений до переліку препаратів, які потенційно можуть застосовуватися в лікуванні коронавірусної хвороби 2019.[11]
Примітки
↑Woo, Soon Hyung; Parker, Michael H.; Ploypradith, Poonsakdi; Northrop, John; Posner, Gary H. (1998). Direct conversion of pyranose anomeric OH→F→R in the artemisinin family of antimalarial trioxanes. Tetrahedron Letters. 39 (12): 1533—6. doi:10.1016/S0040-4039(98)00132-4. (англ.)
↑Arinaitwe, Emmanuel; Sandison, Taylor G.; Wanzira, Humphrey; Kakuru, Abel; Homsy, Jaco; Kalamya, Julius; Kamya, Moses R.; Vora, Neil та ін. (2009). Artemether‐Lumefantrine versus Dihydroartemisinin‐Piperaquine for Falciparum Malaria: A Longitudinal, Randomized Trial in Young Ugandan Children. Clinical Infectious Diseases. 49 (11): 1629—37. doi:10.1086/647946. PMID19877969.(англ.)
↑Gary H. Posner & Paul M. O’Neil (2004). Knowledge of the Proposed Chemical Mechanism of Action and Cytochrome P450 Metabolism of Antimalarial Trioxanes Like Artemisinin Allows Rational Design of New Antimalarial Peroxides. Acc. Chem. Res.37 (6): 397—404. doi:10.1021/ar020227u. PMID15196049. (англ.)
↑Zhou Y, Li W, Xiao Y (2016). Profiling of Multiple Targets of Artemisinin Activated by Hemin in Cancer Cell Proteome. ACS Chemical Biology. 11 (4): 882—8. doi:10.1021/acschembio.5b01043. PMID26854499. (англ.)
↑Zhou, Yiqing; Li, Weichao; Xiao, Youli (10 лютого 2016). Profiling of Multiple Targets of Artemisinin Activated by Hemin in Cancer Cell Proteome. ACS Chemical Biology(англ.). 11 (4): 882—888. doi:10.1021/acschembio.5b01043. PMID26854499.
↑Efferth, Thomas (2006). Molecular Pharmacology and Pharmacogenomics of Artemisinin and its Derivatives in Cancer Cells. Current Drug Targets. 7 (4): 407—21. doi:10.2174/138945006776359412. PMID16611029. (англ.)
Dihydroartemisinin. Drug Information Portal. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 26 листопада 2020. (англ.)
