Джміль-зозуля норвезький

? Джміль-зозуля норвезький
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Підтип: Шестиногі (Hexapoda) Клас: Комахи (Insecta) Ряд: Перетинчастокрилі (Hymenoptera) Надродина: Апоідеї (Apoidea) Родина: Бджолині (Apidae) Триба: Bombini Рід: Джміль (Bombus) Підрід: Джміль-зозуля (Psithyrus) Вид: Джміль-зозуля норвезький
Біноміальна назва
Bombus norvegicus Sparre-Schneider, 1918
Синоніми
Psithyrus norvegicus Sparre-Schneider, 1918 Psithyrus norvegicus pseudocitrinus Popov, 1927 Psithyrus norvegicus transbaicalensis Popov, 1927 Psithyrus norvegicus muelleri Popov, 1931 Psithyrus norvegicus japonicus Yasumatsu, 1937 Bombus norvegicus sachalinus Maa, 1948 Bombus manchuricus sachalinus Maa, 1948 Bombus norvegicus japonicus (Yasumatsu, 1937) Psithyrus norvegicus sparreschneideri Pittioni, 1939 Psithyrus norvegicus subpseudocitrinus Pittioni, 1939 Psithyrus norvegicus tenebricans May, 1944
Посилання
Вікісховище: Bombus norvegicus EOL: 1065217 ITIS: 714968 NCBI: 30199

Джміль-зозуля норвезький^[джерело?] (Bombus norvegicus) — палеарктичний (євро-сибірський температний) вид джмелів-зозуль[1]. У горах трапляється на висоті до 2500 метрів над рівнем моря[2].

Ареал

B. norvegicus є палеарктичним видом з диз'юнктивним ареалом в Індо-Малайській біогеографічній області: між східними окрайками Тибетського плато та північно-східним Китаєм (Цзілінь, Ляонін, Сичуань, Тибетський автономний район, Юньнань)[2]. Найпівденніші його популяції мешкають в Кантабрійських горах та Піренеях. Він трапляється на півночі аж до Північного полярного кола, але не виявлений на Британських островах та на Балканському півострові[3].

На території України B. norvegicus поширений у зоні мішаних лісів та лісостеповій зоні[4].

Короткий опис імаго

Довжина тіла самок 18-20 мм, самців 13-17 мм[5].

Короткий опис самки

Голова округла. Вусики 12-членикові. Верхня губа трикутної форми. Мандибули трохи видовжені, слабко вигнуті, під час зімкнення не заходять одна за іншу. Передня частина спинки чорна, 3-й тергіт з боків та 4-й тергіт повністю вкриті світло-жовтими волосками. Запушення коротке і відносно рівномірне. Черевце має 6 тергітів. Шостий тергіт посередині трохи кутастий, дахоподібний. За розгляду кінця черевця зверху, то видно останній стерніт. Задні гомілки мають шпори, рівномірно запушені, без «кошика». Є жало[5].

Короткий опис самця

Голова коротка, практично квадратна, з жорсткими рідкими волосками. Вусики складаються з 13-члеників. Передня частина спинки в жовтих волосках, щиток в чорних волосках. Перший тергіт черевця здебільшого, 3-й і 4-й повністю в білих, 5-й і 7-й в коричневих волосках. Запушення всього тіла рівномірне. Черевце має 7 тергітів. Середні стерніти черевця покриті коричневими або чорними волосками. Задні гомілки вузькі, вкриті короткими волосками. Жало відсутнє, але є клешнеподібні геніталії[5].

Особливості біології

Клептопаразит Bombus hypnorum. Власних гнізд не будує, яйця і личинки розвиваються в гніздах інших видів джмелів. Мешкає на луках, узліссях, галявинах. Трапляється не часто[5][3].

Посилання

1. Крайнов И. В., Кассал Б. Ю. Зоогеографическая характеристика представителей трибы Шмели (Hymenoptera: Apidae, Bombini) на территории Западной Сибири // Омский научный вестник. 2014. Выпуск 1 (128), С.186-189
2. Williams, P., Tang, Y., Yao, J., & Cameron, S. (2009). The bumblebees of Sichuan (Hymenoptera: Apidae, Bombini). Systematics and Biodiversity, 7(2), 101–189. doi:10.1017/s1477200008002843
3. Rasmont, P., Franzen, M., Lecocq, T., Harpke, A., Roberts, S., Biesmeijer, K., … Schweiger, O. (2015). Climatic Risk and Distribution Atlas of European Bumblebees. BioRisk, 10, 1–236. doi:10.3897/biorisk.10.4749
4. Konovalova I. B. The Bumble Bees of Ukraine: Species Distribution and Floral Preferences // Psyche: A Journal of Entomology.- 2010. — Vol. 2010 (2009). — P. 44-54. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 червня 2021.
5. Bombus (Psithyrus) norvegicus // Пчелы Беларуси : website. — Дата звернення: 23.06.2021.