|
Деліо Россі
Деліо Россі (італ. Delio Rossi, нар. 26 січня 1960, Ріміні) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Ігрова кар'єраУ дорослому футболі дебютував 1978 року виступами за команду «Форлімпополі», в якій провів два сезони, взявши участь у 54 матчах чемпіонату. Протягом 1980—1981 років захищав кольори команди клубу «Каттоліка». Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу «Фоджі», до складу якої приєднався 1981 року. Відіграв за команду з Фоджі наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фоджі», був основним гравцем команди, за яку провів 151 матч і забив 4 голи[1]. Протягом 1987—1989 років захищав кольори команди клубу «Віз Пезаро». Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі Серії С2 «Андрія», за який виступав протягом 1989—1990 років. Кар'єра тренераРозпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1990 року, очоливши тренерський штаб клубу «Торремаджоре» з аматорської Ліги Промоціоне, потім працював з молодіжним складом «Фоджі». У 1993 році Россі очолив клуб Серії С1 «Салернітана», з якою він посів 3-е місце в чемпіонаті, а потім, перемігши «Лодіджані» та «Юве Стабія», вивів команду в Серію В. У наступному сезоні Россі з «Салернітаною» до останнього туру претендував на вихід у Серію А, але програв 1:2 «Аталанті». У липні 1995 року Россі очолив «Фоджу», де провів один сезон. Потім Деліо тренував «Пескару», з якою зайняв 6-те місце в Серії В. У 1997 році Россі знову очолив «Салернітану», яку цього разу таки вивів у Серію А, при цьому його клуб встановив, на той момент, рекорд Серії В за кількістю набраних очок. За що йому дали прізвисько «пророк»[2]. Пізніше президент команди, Ан'єлло Аліберті, двічі звільняв Россі, який, при цьому, залишався улюбленцем тіффозі клубу. У 1999 році Россі очолив «Дженоа», з якою зайняв 6-е місце в Серії В, а потім двічі «Пескару», яку в 2001 році не зміг врятувати від вильоту в Серію С1. У «Пескару» Россі потрапляв завдяки протекції його друга, Антоніо Олів'єрі, що був віце-президентом цього клубу.
У січні 2002 року Россі замінив Альберто Кавазіна на посту головного тренера «Лечче», але закінчив сезон з вильотом до Серії В. У сезоні 2002/03 Россі допоміг клубу повернутися у вищий італійський дивізіон, а на наступний рік утриматися в Серії А, зайнявши 10-е місце. У сезоні 2004/05 Россі, після 15-го туру, очолив «Аталанту» і врятував клуб від вильоту в Серію В. Влітку 2005 року Россі був призначений головним тренером «Лаціо»[4]. Він зайняв з клубом 6-е місце, але через Кальчополі клуб був позбавлений 30 очок і не потрапив в Кубок УЄФА. 10 березня 2006 року Россі перепідписав контракт з «Лаціо» до 30 червня 2009 року[5]. Сезон 2006/07 клуб через Кальчополі почав з -11 очками, пізніше зменшеними до -3, але клуб зміг виступити добре і зайняв третє місце, а також здобув переконливу перемогу (3:0) в дербі з «Ромою»; після цієї гри всі гравці і тренери викупалися у фонтані Джаніколо[6]. У наступному сезоні клуб переслідували травми, а також втома через виступ команди в Лізі чемпіонів. У результаті клуб посів лише 12-е місце. Пішли чутки про звільнення тренера, але президент римського клубу, Лотіто, дав Россі ще один рік. В цьому році клуб виграв свій перший за довгий час трофей — Кубок Італії, під час боротьби за який «орли» вибили з розіграшу такі клуби, як «Ювентус» та «Мілан». 3 червня 2009 року було оголошено, що Россі більше не є тренером «Лаціо»[7]. 23 листопада 2009 року Россі замінив Вальтера Дзенгу на посаді тренера «Палермо», підписавши контракт на 2 роки[8]. У клуб Россі привів весь штаб, який працював з ним в «Лаціо»: другого тренера Феделе Лімоні, тренера з фізпідготовки Вальтера Віо і тренера воротарів Маріо Парадізі[9]. 27 лютого 2011 року «Палермо» Россі програв з рахунком 0:7 «Удінезе»; тренер узяв всю провину на себе[10]. 1 червня 2011 року залишив «Палермо» у зв'язку з закінченням терміну контракту[11]. 7 листопада 2011 року був призначений головним тренером «Фіорентини», підписавши контракт до літа 2013 року[12][13]. 2 травня 2012 року на 32-й хвилині матчу «Фіорентини» проти «Новари» при рахунку 0:2 Россі накинувся на півзахисника «фіалок» Адема Ляїча, який висловив невдоволення ранньою заміною саркастичними оплесками на адресу тренера[14]. Після гри почесний президент «Фіорентини» Андреа Делла Валле вирішив відправити Россі у відставку[15]. Сам Россі сказав: «Після заміни по дорозі до лави запасних Ляїч сказав: „Молодець, маестро. Ти дійсно феномен“. Я сказав йому, щоб він не смів себе так вести, на що Ляїч відповів мені сербською. За свою тренерську кар'єру я попрацював з багатьма сербськими футболістами, тому чудово знаю сенс сказаної ним фрази. Він сказав, щоб я повертався туди, звідки з'явився на світ. Після цих слів я втратив контроль над собою»[16]. Гравець «Фіорентини», Валон Бехрамі, повідомив, що Россі збрехав: «Ляїч поклявся, що не говорив тих слів, які йому приписав Деліо Россі. До того ж, люди, які знаходилися в той момент на лавці запасних, теж нічого не чули. Тренеру не варто було говорити неправду»[17]. Сам тренер був дискваліфікований на три місяці[18]. 17 грудня 2012 року Россі очолив «Сампдорію»[19], змінивши Чіро Феррару. 10 лютого 2012 року в матчі 24-го туру Серії А проти «Роми» (3:1) Россі був видалений за непристойний жест на адресу Ніколаса Бурдіссо[20], а згодом був дискваліфікований на 2 матчі і приніс вибачення гравцеві[21]. 15 травня 2012 року «Сампдорія» продовжила контракт з тренером[22], проте вже в наступному сезоні команда з самого початку показувала погані результати, що спершу вилилося у відкритий лист клубу від вболівальників[23], а потім і у відставку головного тренера Деліо Россі з усім тренерським штабом[24]. 4 травня 2015 року призначений головним тренером «Болоньї». Контракт був підписаний до 30 червня 2015 року[25][26]. Деліо змінив на цьому посту уругвайського наставника Дієго Лопеса[27]. Під керівництвом Россі «Болонья» зайняла 4-е місце у Серії B і за підсумками плей-оф проти «Пескари» (0:0 на виїзді[28] та 1:1 вдома[29]), вийшла у серію А 2015/16. 28 жовтня 2015 року Россі був звільнений через день після домашнього матчу 10-го туру Серії А проти «Інтернаціонале» (0:1)[30]. Титули і досягненняЯк тренера
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
