Делоне Микола Борисович
Микола Бори́сович Делоне́ (21 січня (2 лютого) 1856, Москва — 20 березня 1931, Ленінград) — російський та український науковець, математик. Професор Київського політехнічного інституту (1906—1928). Засновник Київського товариства повітроплавання. Батько математика Бориса Делоне і генетика Лева Делоне, прадід поета, правозахисника і дисидента Вадима Делоне. БіографіяЗакінчив фізико-математичний факультет Московського університету (1878). Навчався у Миколи Жуковського. У 1892 році в Одеському університеті захистив магістерську дисертацію «Алгебраїчні інтеграли руху твердого тіла навколо нерухомої точки». Опонентом на захисті був Микола Жуковський. А в травні 1894 р. він захистив докторську дисертацію на тему «Передача оберту та механічне креслення кривих шарнірно-ричаговими механізмами». У 1895—1900 рр. був професором сільськогосподарських машин та знарядь в Ново-Олександрівському інституті сільського господарства та лісництва в Пулавах, неподалік від Варшави. Тут він також викладав французьку мову. З 1900 року після відкриття Варшавського політехнічного інституту, став працювати там ординарним професором (зав.кафедрою) практичної механіки. У Польщі він познайомився з Юрієм Ломоносовим — відомим фахівцем з паротягів, який і переконав Миколу Делоне переїхати до Києва. Київський періодУ Київському політехнічному інституті працював з перервами до 1928. Був професором фізики та завідувачем фізичним кабінетом Київського комерційного інституту, а з січня 1908 по листопад 1909 — приват-доцент, читав лекції з прикладної математики в Київському університеті. З 1896 дізнавшись від Миколи Жуковського про польоти Отто Лілієнталя на планерах, він зайнявся систематичними дослідженнями моделей планерів. У Київському політехнічному інституті стає незмінним керівником студентського повітроплавного гуртка, створеного в 1909, а незабаром виступає одним із засновників Київського товариства повітроплавання. З 1909 починає читати для студентів Київського політехнічного інституту курс лекцій з основ повітроплавання, не отримуючи за це жодної копійки. Також його запрошували читати лекції в інститутах Харкова, Полтави, Катеринослава, Бердичева, Умані, Єлисаветграда, Проскурова. У 1919 заарештований денікінською контррозвідкою, і його дружині Надії Олександрівні, яка була за переконаннями монархісткою, довелося через своїх знайомих визволяти свого чоловіка. Уже після встановлення Радянської влади в Україні із запалом повертається до своєї справи. Він виступає постійним консультантом для студентів-ентузіастів авіації, які створили в Київському політехнічному інституті Авіаційне науково-технічне товариство (АНТТ). У 1928 переїхав до Ленінграда, де й помер 20 березня 1931. Наукові праці
Вшанування пам'яті
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia