Даурський заповідник

Даурський заповідник
Дата створення / заснування	1987
Категорія охоронних зон IUCN	IUCN category Ia: Strict Nature Reserve^d
Країна	Росія[1]
Адміністративна одиниця	Чита
Член у	Людина і біосфера (програма МАБ)
Розташування штаб-квартири	Нижній Цасучей
Площа	497,64 км²
URL біосферного заповідника ЮНЕСКО	unesco.org/mabdb/br/brdir/directory/biores.asp?code=RUS+18&mode=all
Офіційний сайт
Даурський заповідник у Вікісховищі

49°50′ пн. ш. 115°29′ сх. д.

Даурський заповідник (рос. Даурский заповедник) — природний заповідник, розташований у південній частині Забайкальського краю, ​​Росія. Є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО «Ландшафти Даурії», що має у своєму складі, крім російської, також монгольську частину Даурського степу. [2]

Заповідник створений в 1987 році для охорони сухих степів і водно-болотних угідь Південного Сибіру. Примикає до біосферного заповідника Дорнод у Монголії, що має площу 8 429 072 га степу безпосередньо на півдні. [3]

Заповідник має площу 222 965,00 га, з яких близько 173 201,00 га становлять буферну зону. Основна площа становить близько 49 764,00 га і розділена на 9 ділянок. Буферна зона заповідника охоплює Торейські озера^[en]: Барун-Торей^[ru] і Зун-Торей^[ru].

Одним з організаторів і першим директором заповідника протягом 1987—1996 років був київський зоолог Михайло Головушкін.[4]

Екорегіон і клімат

Даурський заповідник розташований в екорегіоні Даурський лісостеп, смуги лук, чагарників та мішаних лісів на північному сході Монголії та частині Сибіру, ​​Росія.

Клімат Даурського заповідника — субарктичний, з сухою зимою (за класифікацією клімату Кеппена Субартичний клімат (Dwc)). Цей клімат характеризується м'яким літом (лише 1-3 місяці вище 10 °C (50,0 °F)) і холодною зимою з місячними опадами менше однієї десятої найвологішого літнього місяця. [5][6]

Флора і фауна

Фауна хребетних налічує 48 видів ссавців, 317 видів птахів, 3 види рептилій, 3 види земноводних і 4 види риб. Крім того, існує близько 800 видів комах. У заповіднику також існує 1 колонія рідкісного Iris potaninii^[en]. .[7] Ссавцями заповідника, включеними до Червоного списку МСОП, є Procapra gutturosa, манул та даурський їжак.

Для забезпечення міграції дзеренів між Росією та Монголією нещодавно в цьому районі створено новий заказник — Долина дзеренів.

Примітки

1. http://www.unesco.org/mabdb/br/brdir/directory/biores.asp?code=RUS+18&mode=all
2. Landscapes of Dauria. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
3. Blunden, Jane (2014). Mongolia. Bradt Travel Guides. с. 148. ISBN 978-1-84162-416-7.
4. Загороднюк І. 2022. Михайло Головушкін — зоолог, колектор, мандрівник. Novitates Theriologicae. 15: 228—231.
5. Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Архів оригіналу (PDF) за 1 червня 2010. Процитовано 14 вересня 2019.
6. Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.
7. T.L. Zharkikh: The Workshop on the A-Line Przewalski horse. News Biosphere Reserve «Askania Nova», vol. 11, 2009

Посилання

• Daursky Nature Reserve at www.rusnature.info [Архівовано 7 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Daursky Nature Reserve at mapcarta.com [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Whitleyaward - Vadim Kirilyuk: Research and Conservation of migrating Mongolian Gazelles across Russian-Mongolian Border, Russia [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Daursky Nature Reserve at official site daurzapoved.com [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Даурський заповідник